Поділитись


Місто левів, сов та дельфінів

Галина ВДОВИЧЕНКО 
  
Серед розкішних будинків початку ХХ століття особливо помітною була скромність будинку бургомістра Чернівців
Місто левів, сов та дельфінів За одну поїздку усіх Чернівців не відкриєш, але красою міста захопишся, і їхатимеш звідти з думкою повернутись. Самотужки знайомитись з містом – це одне, і зовсім інше – йти за тим, хто тут живе і любить тут чи не кожну вуличку та будівлю. Молоді філологи, ведучі зустрічей у «Literatur Cafе» – Культурно-мистецького центру «Українська Книга» – Сашко Горський та Марія Куліш – ведуть нас містом як фахові екскурсоводи.

Літературна творчість Буковини представлена багатьма славними іменами. Найвідоміші з-поміж них: Ольга Кобилянська, Юрій Федькович – класики української літератури; Міхай Емінеску – видатний румунський поет; німецькомовні письменники ґрегор фон Реццорі та ґеорґ Дроздовський; Роза Ауслендер і Пауль Целан – німецькомовні єврейські поети. Більшість з них народились у Чернівцях, тут отримали освіту й сформувались як творчі особистості. Йозеф Бург, останній у Східній Європі, хто писав прозу мовою ідиш та жив у Чернівцях. Нещодавно у «Літературному кафе», де традиційно щовівторка відбуваються літературні зустрічі, побувала швейцарська дослідниця-германіст Юдіт Шіфферле, яка пише дисертацію з творчості буковинського письменника австрійського періоду Мозеса Розенкранца. Воістину, Чернівці – літературна столиця європейського рівня.

Одна з найвідоміших буковинок – Ольга Кобилянська – свого часу змінила шістнадцять адрес. Леся Українка приїздила до своєї подруги двічі – у будинок на вулицю Новий світ (тепер Шевченка) та на вулицю Зоряну (тепер – Хотинських комсомольців). У приміщенні колишнього фотоательє Яна Кржижановського, колись було зроблено найвідоміший портрет двох письменниць. Тепер у вітрині фотоательє – дорогий одяг, тут працює бутик.

- А правда, запитую, що бруківку на цій вулиці підмітали букетами з троянд? (Існує така легенда).

– Це, звичайно, перебільшення, – відповідає Леся Щербанюк, директор муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського, – але бруківку справді мили, як підлогу у будинку, цього вимагав магістрат, бо на цій вулиці були розташовані продуктові крамниці…

Лише один факт, почутий від знавця Чернівців Лесі Щербанюк на місці, з якого відкривається чудовий краєвид. Ми стоїмо біля так званого Турецького мосту, перед нами – турецька криниця, з якої колись усе місто брало воду, і турецькі лазні. Це споруди, які залишилися Чернівцям за п’ять років панування турків (1714-1719). Чужинці за кілька років встигали залишити по собі щось вартісне…

Чи не кожне поважне місто мало колись свій готель «Брістоль». Є він і у Чернівцях. Натомість тепер тут розташовано гуртожиток медичного університету, а у студентському фольклорі чільне місце посідають фривольні оповідки-легенди, пов’язані із цією будівлею. Неподалік збереглася давня вулична колонка: ручка ще рухається, але воду вже не качає…

Одне з найсильніших чернівецьких вражень – муніципальна бібліотека ім. Анатолія Добрянського, подібної немає більше ніде в Україні. Чернівецький інтелектуал, місцева знаменитість, відомий культуролог Анатолій Миколайович Добрянський заповів свою унікальну домашню бібліотеку місту, і воно прийняло цей дар, утримує бібліотеку за свій кошт. Директор бібліотеки Леся Щербанюк, родом з Тернопільщини, вже багато років живе у Чернівцях і є знавцем цього міста. Неподалік бібліотеки я прочитала на табличці «провулок Райса» і поцікавилась, хто це такий? Виявилось, доктор Райс був бургомістром Чернівців у 1905-1907 роках. А скромна одноповерхова будівля серед пишних будинків сторічної давнини на розі вулиць Української та провулку Райса – це будиночок того самого Райса. Міського голови…

Легенда про будинок-корабель у цьому місті відома усім, хоча й у дещо різних інтерпретаціях. Трапилася ця історія ще за часів Австро-Угорщини. Два брати у зрілому віці опинились у Чернівцях: один був відомим капітаном та «водив» кораблі по усьому світу, другий був успішним фінансистом. Вони не мали своїх сімей та дітей, і, вийшовши на пенсію, усі кошти вклали у зведення неповторного будинку-корабля на розі вулиць. Є там і своєрідна «мачта» – висока вежа-ліхтарик, колись вона була прикрашена вітражами. На носовій частині – голова лева та грифони. Можна роздивитись і дельфінів. Кажуть, з пащі лева колись лилася у чашу чиста вода. Два капітанські місточки нависають над вулицями (на них, кажуть, були встановлені й штурвали). А жителі переказують історії про те, як два дідусі робили щоранку фіззарядку, а у свята одягали парадну форму і ставали до штурвалів…

Біля входу до «Literatur Cafе» – Культурно-мистецького центру «Українська Книга» – меморіальна дошка нагадує про часи, коли у цьому місті книгарень було більше, ніж пекарень, а з іншого боку встановлено «Пам’ятник невідомому чернівчанину» художника Анатолія Федірка.

З гордістю показують нам Чернівецький національний університет ім. Федьковича. Це колишня резиденція буковинських митрополитів, витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки (побудована в 1862-1882 рр). Він поєднав непоєднуване – елементи, притаманні захисним спорудам, що нагадують фортеці та замки, із легкістю ажурних решіток та воріт, з мозаїчністю дахів (на фото – вхід до університету).

На зламі ХІХ-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, який в Австро-Угорщині називався сецесією. Ми зупинялися перед багатьма стильними сецесійними будівлями. Деякі з них були створені за проектами учнів і послідовників видатного австрійського зодчого Отто Ваґнера. Серед них – дирекція ощадних кас, Залізничний вокзал, готелі «Брістоль» і «Золотий лев» та багато інших споруд. Починаючи з 20-х років, Чернівці почали забудовувати архітектурою у стилі арт-деко і конструктивізм. Один із сецесійних будинків – «Будинок із совою».


м. Чернівці

Фото автора та Оксани ПРОХОРЕЦЬ
Джерело : "Високий замок"   archive.wz.lviv.ua/articles/88411