Поділитись


Ні капелюхів, ні хутра...

Галина ВДОВИЧЕНКО   Фото автора   

На площі Ринок – 44 номери будинків. Під номером 1 – ратуша. Вхід – з півдня. Найкращий варіант: сонце зліва сходить, справа сідає, і увесь день у вікна заглядає.
Ні капелюхів, ні хутра...
Япродовжую свою прогулянку площею Ринок зі своїм давнім інтерв’ю у руках. Зробила його двадцять років тому з паном Влодком, який мешкав на площі Ринок, 3. Тепер йду площею по периметру і спостерігаю, що змінилось у порівнянні зі спогадами пана Влодка про довоєнний Львів та у порівнянні зі Львовом 1991 року.

Навпроти скульптури Діани у вікнах другого поверху – вазони з алое, звичайні фіранки. Вікна людей середнього достатку.

«Під 12-м номером у 30-х роках був ресторан пані Харакової, – розповідав мені пан Влодко. – Недорогий ресторан, для усіх. Більше подібний на їдальню».

Праворуч від брами під вивіскою «Королівство вин» стоїть, глибоко замислившись, чоловік. На виносному «ціннику» біля входу напис крейдою на чорному: «Домашній сирник, 100 г – ціна 5,79».

Трохи далі, під 14-м, у прочинені двері видно, як два пани, спершись на високий стіл, занурені у розмову при каві та келишках. Філософський настрій панує зранку на південному боці площі Ринок.

14-й будинок – це Венеційська кам’яниця. Підведіть очі – і ви побачите над вхідним порталом кам’яний герб Венеції – лев з розгорнутою книгою (на фото). Будинок збудував архітектор Павло Щасливий у 1589 році. На замовлення венеційського консула і купця Антоніо Массарі. Хотіли б жити у будинку, який звів архітектор Щасливий?..

Неподалік брами до мене звертаються по-російськи хлопець та дівчина з наплічниками: «Как пройти к Криивке?». Показую. «Пароль знаєте?» – усміхаюсь. Вони, як відмінники, відповідають: «Слава Украине – героям слава, да?». А хлопець ще й додає: «Правда, что москалям бесплатно наливают?» – «Правда, – кажу, – як в анекдоті: «наливают, отпускают…» – «Офигенный город!» – каже хлопець.

Я двічі проходжу взад-вперед, шукаючи крамницю-ательє капелюхів. Та була ж тут!

«Знаєте, де зараз роблять капелюхи? – запитував мене колись пан Влодко. – Їх там завжди продавали, скільки себе пам’ятаю. Вони і зараз на місці». Як же мені шкода тої крамнички з капелюшками! Ще й би рукавички там продавали! «Капелюшки та рукавички зі Львова»!

«А там, де тепер «Хутряні вироби», знаєте той кутовий магазин? – далі вів свою розповідь пан Влодко, – був магазин «Очко». На двох поверхах продавали парфуми, мило, панчохи, шкарпетки. Ми, як були малі, підробляли там – збирали порожні коробки…».

Вже й тих «Хутряних виробів» на куті немає. «Оренда» – нині сповіщає плакат.

Колишні «Хутра» – останній будинок на південному боці площі Ринок. Я ще поспостерігала за життям прохідної брами будинку – № 18. Це найстаріша будівля на Ринку, збудована у 1533 році, – називалася колись кам’яниця Гуттетерівська. Там зранку не надто жвавий рух, зайде людина під склепіння – пройде у внутрішнє подвір’я – і знову нікого. Аж раптом стаю свідком дивної блискавичної події: чоловік у діловому костюмі та дорогих мештах, який щойно зайшов у браму, простягає ліву руку до дівчини, яка зайшла після нього. Навіть не дивиться на неї, і вона до нього голови не повертає. Мовчки передають з рук у руки невеличкий пакунок – і розходяться, не призупинившись.

Що це було? Хабар? Документи? Ключ, який чоловік забув вдома після ранкової сварки? Зустрілись – ключ передали – і до побачення! Чого тільки не бачили за свій вік ці старі склепіння…

Після усіх ремонтів на площі Ринок, саме вздовж будинків південного боку, знову дзеленчатимуть трамваї. Площа Ринок – єдина у Центральній та Східній Європі, якою ходить трамвай.

У попередньому випуску «Леополіса» (за минулий тижневик) була надрукована перша частина публікації «Площа Ринок, якою вона була колись і тепер». Йшлося про східний бік площі. Наступного разу читайте про західний бік площі Ринок.

На фото: Колись у Львові будинки не мали номерів, мали імена. Будинок № 12 на площі Ринок називався Ґляцька кам’яниця, його власником у XVI ст. був міщанин Юст Ґляц. А будинок №14 називався кам’яниця Массарівська, або ж Венеційська.

Джерело  2Високий замок"   archive.wz.lviv.ua/articles/99168