Поділитись


Від «Кентавра» до «Під оленем»

Галина ВДОВИЧЕНКО   Фото автора   

Одна з особливостей львівської площі Ринок полягає у тому, що від неї відходять вісім вулиць. По дві з кожного кута. Фахівці запевняють, що аналогів подібному явищу у Європі немає.
Від «Кентавра» до «Під оленем» Львів’яни поважного віку пам’ятають, що до 1944 року на площі Ринок вирував базар. Пан Влодко, що жив у будинку під №3, розповідав мені двадцять років тому те, що пам’ятав про старі часи площі, на якій прожив усе життя. Серед його дитячих спогадів – особлива метушня між першим у Львові універмагом («будинком Ціпперів») та Кільяніщинською кам’яницею («Кентавром»). Сюди селяни привозили на фірах яблука, груші, огірки та іншу садовину-городину і звідси продавали перекупкам товар гуртом.А маленький Влодко особливо любив купувати хліб зі шкварками, які продавали на цьому місці, і їсти його просто на вулиці.

удинок №33 – перший на північній стороні площі. Львів’яни його і далі називають «Кентавр», хоча кав’ярні та ресторанчики на першому поверсі цього будинку вже не раз змінювали свою назву. Над головами перехожих на бічній стіні з боку вулиці Краківської стрімить металевий кентавр з кухлем пива чи вина у руці. На фото Львова початку минулого століття цей будинок виглядає дещо по-іншому, з входом майже на куті…

За спогадами пана Влодка, у 34-му будинку завжди знаходився винний магазин. А може, він і мав на увазі «Кентавр», бо ці два будинки поруч виглядають як один.

«Під 36-м, - розказував він далі, - там, де зараз рибок продають, був продуктовий магазин «Українська народна торгівля»…

Стою навпроти, фотографую. Жодної помітної вивіски на будинку, лише у вітрині – скромний напис «Природа». Голомозий чоловік з густими бровами призупиняється. Я йому показую: проходьте, ви мені не заважаєте. «Ви будинок фотографуєте? – цікавиться він і підходить ближче. – Тоді зверніть увагу на решітку над входом. Бачите букви? – НТ. Означає «Народна торгівля». Це була крамниця українського Крайового споживчого союзу. До нас у крамницю колись приходив чоловік, який тут працював. Розказував, що тут було усе, починаючи від сірників». – «Ви тут працюєте?» – запитую його. – «Так». Пропоную чоловікові сфотографуватися на порозі крамнички, пояснюю – для газети. Він віджартовується: засвічу, мовляв, вам кадр своєю головою – і зникає усередині. Заходжу у крамничку. Праворуч, як і багато років тому, плавають в акваріумі маленькі верткі рибки…

У наступних будинках – крамнички сувенірів, одна з них називається «Сувенірні витребеньки», інша запевняє, що саме тут можна придбати найдешевші сувеніри на площі Ринок… У будинків під номерами 37, 38, 39 – кравецьке минуле. На одному з них навіть емблема відповідна: два леви тримають великі ножиці, а між ними – літера В. Це кам’яниця Вільчківська. А емблема – цеху кравців. Тут ще залишилась вивіска ательє мод «Живоцвіт», але ательє вже немає…

Ось що розповідав про наступний будинок пан Влодко: «Під 40-м зараз прокатний пункт (це був 1991-й рік. – Г. В.), а за Польщі пані Дружб’якова тримала тут ресторан-їдальню…». Тепер, у 2011-му, у будинку з фігурами атлантів – галерея «Військові однострої».

А ось цікава подробиця про будинок, у якому двадцять років тому була майстерня з ремонту годинників. «Колись там ремонтував годинники старий чоловік, що називався Черешня», – говорив пан Влодко… А тепер тут – антикварна крамничка. Хоча мені здається, що вона тут була завжди. Далі, за словами пана Влодка, був продуктовий магазин Маркевича. І я так розумію, що він мав на увазі будинок №44, де тепер таверна «Акрополіс».

Мало хто пам’ятає, що було 1991 року на першому поверсі будинку № 45. Я не пам’ятала б, якби не газетне інтерв’ю. «Під 45-м, де зараз ательє трикотажних виробів (ось що там було. – Г. В.), до війни працював ресторан «Атлас», улюблене місце художників та поетів...».

Цей будинок львів’яни завжди називали «Під оленем». Тепер тут тривають ремонтні роботи. Нагорі віднедавна – нова вивіска: «Ретро Атляс». Усе повертається на круги своя. Цікаво, чи згадають господарі ресторану про одне з напівжартівливих правил для гостей у старому «Атласі»: «Клієнт, який розплатиться готівкою, дістає 100 % знижки»…

Колись кожен будинок на площі Ринок мав не лише власну назву, а й свій колір. У ХІХ ст. усі будинки наказано було пофарбувати у сірий колір. Тридцять років тому фахівцям вдалося відновити поліхромію львівської площі Ринок. Зараз у кожного будинку на площі – свій «вираз обличчя».

«А під 1-м номером на площі завжди була ратуша, – так завершується моє давнє інтерв’ю з паном Влодком. – Пам’ятаю, – сказав він мені на прощання, як одна стара жінка, що продавала цитрини, вчила мене, малого, розпізнавати години на ратуші. Як вдарив чотири рази – значить повна година, казала вона. Тоді мені здавалося, що час іде поволі…».

На фото: Під фігурами атлантів – галерея військових одностроїв (буд. №40).
Джерело  "Високий замок"   archive.wz.lviv.ua/articles/99743