Поділитись


Бібліотекам бракує сучасної літератури

Галина ВДОВИЧЕНКО   Фото Оксани ПРОХОРЕЦЬ  
 
Громадський рух «100 книжок для сільської бібліотеки» набирає обертів.
Бібліотекам бракує сучасної літератури Старосамбірський район, Львівська область

Дорога на Добромиль де-не-де вкрита чорними «латками» зі свіжовикладеного асфальту, але на багатьох ділянках траса ще чекає ремонту. Колись тут неодмінно проляже сучасна європейська траса. Інакше бути не може, бо ми їдемо до кордону – до Нижанковичів, які рано чи пізно стануть ще одним пропускним пунктом між Україною та Польщею. Цей маршрут Самбір - Старий Самбір - Хирів - Добромиль – Нижанковичі - особливий, він колись буде літературно-туристичним маршрутом. Недарма ж саме з ним пов’язані шляхи героїв роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка», роману Галини Пагутяк «Слуга з Добромиля»... Особлива природа та багата історія щедро дарують ідеї та сюжети для книжок.

Ми веземо книжки у три віддалені сільські бібліотеки Старосамбірського району: у прикордонні села Нижанковичі та Мігове та до шкільної бібліотеки Добромиля – три коробки по півсотні книжок у кожній. Основну частину зібрали покупці та працівники львівської книгарні «Є». (До слова, наступні партії книжок поїдуть в іншому напрямку, адже акція триває). Знаю, що збирають книжки і в інших львівських книгарнях – у книгарні ділової літератури Leolebook та у HR-кав’ярні. З двох останніх «точок» книжки вже відправили до будинку людей похилого віку.

Перед від’їздом забираємо книжки, якими готова поділитися спільнота взаємодопомоги «Оселя» з Винників. Саме для них три роки тому письменники зі Львова та Києва започаткували домашню бібліотеку - вийшли на подіум Ukrainian Fashion Week з «літературною» колекцією одягу, а квитком на показ слугували книжки від глядачів. Тепер, коли «Оселя» отримує книжки від львів’ян, вона вже може поділитися частиною своєї домашньої бібліотеки з іншими.

Уся наша експедиція – наскрізь літературна. Везе книжки відома у літературних колах синя «Таврія» на ім’я Чебурашка, у салоні якої чимало письменників та видавців не раз їздили на зустрічі з читачами. За кермом – Оксана Прохорець. Разом зі своєю машиною вони стали героїнями роману Андрія Куркова «Львівська гастроль Джимі Хендрікса». Серед книжок у ящиках є і мій роман «Тамдевін», події якого розгортаються поблизу Добромиля, біля замку Гербуртів. Як виявилось згодом, один примірник бібліотека Нижанковичів вже має. Найбільше, чого потребує сільська бібліотека, – це сучасна українська художня література. Тому й особливо радіють тим книжкам, про які вже чули, але не мають їх у своїх фондах.

Бібліотека села Нижанковичі, за словами директора бібліотеки Надії Мазур, має близько 26 тисяч книжок у своїх фондах. Цього року отримали дві партії книжок з району (за певними програмами), в одній було 29 видань, у другій – одна книжка.

Бібліотекар Надія Влас вже тридцять років працює у Нижанковицькій бібліотеці. Каже, що найкраще постачали новими виданнями років чотири-п’ять тому. Є в бібліотеці чимало читачів, які перечитали усе. Запитують: коли будуть нові книжки? Особисті уподобання бібліотекаря – детективи. Пані Надія показує формуляри, щедро списані назвами книжок. Я зазирнула у формуляр одного з активних читачів, сорокарічного чоловіка, і побачила, що він читає усе – від української та зарубіжної класики – до книжок Мирослава Дочинця та Марини Гримич. Уся сучасна українська література, що є у бібліотеці, записана у його читацькому формулярі…

Молодий бібліотекар Наталія Васюнець працює у бібліотечній системі лише кілька років. Раніше – у бібліотеці села Передільниця, тепер – у Нижанковичах, у дитячому відділі. Каже, хотілося б більше мати нових видань дитячої літератури, адже щомісяця виходять нові й нові видання.

Познайомились з активною читачкою бібліотеки, викладачем Нижанковицького професійного ліцею Наталією Сутчак. Вона розповіла, що приходить до сільської бібліотеки приблизно раз на два тижні. Набирає книжок повну торбу – перевагу надає різним жанрам сучасної літератури, любить і публіцистику, але обминає увагою солодкі любовні романи, вважає їх примітивним чтивом. Є, розповідає, у селі коло читачів, які діляться враженнями від прочитаного, радять одне одному, на що варто звернути увагу, тому деякі книжки навіть не повертаються на полиці – одразу переходять до наступного читача…

Наступна зупинка – у Добромилі. Ящик з книжками – для шкільної бібліотеки. До сільської бібліотеки села Мігове, найзахіднішого села Львівської області, наразі передати книжки не вдалося, ми лиш поспілкувались з місцевим фельдшером та працівником пошти. Але зробимо це обов’язково найближчим часом. Відсоток людей, які мають потребу читати, є приблизно однаковим – що у великих мегаполісах, що у маленьких селах.

Довідка «ВЗ»

«100 книжок для сільської бібліотеки» - соціальний рух, метою якого є наповнення книжками сільських бібліотек України. Організатори акції приймають книжки у тих, хто хоче поділитися ними, та переправляють їх до сільських бібліотек. Започаткований письменницею Мілою Іванцовою в лютому 2012 року в Києві; підхоплений Харковом, Одесою, Вінницею, Полтавою, Львовом… Прочитаними книжками поділились Ірен Роздобудько та Ігор Жук, Леся Воронина, Олександр Єсаулов, Наталка та Олександр Шевченки, родина Олександра Ірванця, поетка Оксамитка Блажевська та багато інших письменників та читачів.


На фото: Директор Добромильської середньої школи Богдан Андрійович Керницький прийняв книжки для шкільної бібліотеки.

ДЖЕРЕЛО: "Високий замок"    archive.wz.lviv.ua/articles/106856