Поділитись


Маєток таємничої Анни розділений кордоном

Галина ВДОВИЧЕНКО   Фото автора   
Про існування палацу у селі Нижанковичах, що на українсько-польському кордоні, дізналась з путівника «315 польських замків та резиденцій в Україні» (видавництво «Грані-Т»). Побувала вже у багатьох місцях Старосамбірщини, багатої на пам’ятки архітектури, а от про невеличку резиденцію у кількох десятках метрів (!) від кордону довідалась з книжки.
Маєток таємничої Анни розділений кордоном с. Нижанковичі, Старосамбірський р-н, Львівська обл.

І ось вони, Нижанковичі, кордон, до якого від Добромиля – 15 кілометрів. Ось околиця села, що називалася колись Заболотці, тепер – вулиця Шевченка.

На території колишньої панської садиби розташований Нижанковицький професійний ліцей, де навчають хлопців деревообробної та механізаторської справи, а дівчат – перукарської. Посеред колишнього панського саду – занедбана будівля неймовірної краси. Велика вілла, або маленький палац, про який практично нічого не відомо. Авторові путівника Дмитрові Антонюку не вдалося дізнатися, кому належав маєток і хто був його будівничим. Він лише позначив, що башточку прикрашає збережений герб власників Єстжембец, що означає у перекладі з польської «яструб». Зображення яструба на тому гербі видно дотепер і на вежі, і на фронтоні над еркером (на фото). Палацик, так виглядає, побудований на межі позаминулого та минулого століть. Хоча в Інтернеті я зустріла і згадку про середину ХІХ ст. – але більше нічого не вдалося знайти ні в українських, ні у польських інтернет-джерелах. Загадковий маєток! Хто були його власники? Конєцпольські? Навряд чи. Хіба їхні нащадки. Та й герб збиває з пантелику. Суцільна загадка з тим палациком.

Автор довідника пише, що номінально у садибі розташована бібліотека навчального закладу, проте діє вона чи ні, невідомо.

Як виявилось – бібліотека діє. Того дня, коли я побачила цей палацик на кордоні, вона працювала. І бібліотекар була на місці, списувала старі, ще радянські, журнали. Основу бібліотеки становить навчальна та довідкова література, якою користуються учні ліцею.

Даниїла Романівна Маргаль працює у цій бібліотеці вже багато років, вона розповіла мені те, що чула від старожилів. Цей палац, подейкують, належав магнатам Любомирським. Граф Потоцький часто приїжджав сюди на полювання і мав тут коханку, яка й була власницею маєтку. Вона називалася Анна Грім, а може, Грімм, бо підтверджень я все одно не знайшла. Коли почалася Перша світова війна, вона виїхала у Відень. А чоловік та дружина – господарі, які теж тут жили і вели господарство, померли. Їх поховали у родинному склепі. Історія розпорядилась по-своєму: розтяла фільварок навпіл, розділивши його колючим дротом: палацик залишився на українському боці, а склеп із капличкою - на польському. Його видно з території ліцею у заростях кущів, на території сусідньої держави…

Розкішна ліпнина в середи­ні вілли свідчить про те, що інтер’єри тут були надзвичайно вишуканими. У підвалах під бібліотекою, розповіла мені Даниїла Романівна, за легендою, схований вхід до підземного ходу, що веде до замку Гербуртів. Але жодних свідчень у довідниках та енциклопедіях відшукати не вдалося. Хоча не раз, коли бувала у замку Гербуртів поблизу села Тернави, чула від жителів Добромиля та ближніх сіл «зустрічну версію» про те, що підземний хід йде від замку до Польщі.

Віллу Анни Грім-Грімм оточували колись рідкісні дерева, кущі та квіти, привезені здалеку. Даниїла Романівна ще пам’ятає дивовижні плакучі ясени, яких вже немає. Натомість дещо збереглось, і серед того, що залишилось, неодмінно звертаєш увагу на високі сибірські сосни з особливим графічним малюнком видовжених голок…

У селі Стара Сіль у цьому ж Старосамбірському районі є ще одна, не менш цікава вілла, із написом «Willa Anna», про яку я колись писала. Вона зовсім інша, але обидві мають свій неповторний характер, обидві оповиті легендами. Загадкові Анни були власницями найгарніших маєтків Старосамбірщини…


На фото: Подейкують, з підвалів цієї резиденції у Нижанковичах до замку Гербуртів за Добромилем йде підземний хід.
Джерело Високий замок    www.wz.lviv.ua/articles/107148