Поділитись


Той дуб, що має душу граба

Галина ВДОВИЧЕНКО   Фото ЕПА   
Старовинний сад у родинному маєтку Фредрів багатий на дива природи.
Той дуб, що має душу граба
с. Вишня Городоцького району Львівської обл.

У давньому саду, що у родинному маєтку Фредрів, квітне тюльпанне дерево. Жовті квітки горять у гущі листя високо над головою, і побачити їх можна лише… у бінокль. Колишній панський сад має ще трошки –

і дві сотні років, крони дерев впираються у небо, біля тих грубих стовбурів почуваєшся маленьким казковим героєм, що заблукав у гігантському лісі.

Для того, щоб побачити диво-дерева, треба їхати до Рудок Самбірського району, а тоді повернути за вказівником, звідки ще півтора кілометра до села Вишні Городоцького району. Колись тут проляже туристичний маршрут до палацу Фредрів-Шептицьких, до цієї дивовижної будівлі, яка пам’ятає історії бурхливих кохань, творчих злетів та заплутаних стосунків. Тепер там – один з навчальних корпусів Вишнянського аграрного коледжу. І саме у ці дні тюльпанне дерево прикрашають вогники жовтих тюльпанів. Під деревом – килим з опалих квіток, вони і справді схожі на тюльпани.

Директор коледжу Дмитро Романович Клебан показує ще одне унікальне дерево, яке має одночасно листя дуба і граба. Це не щеплений дуб і не щеплений граб, а такий собі дубограб, бо не гілками різниться його убір, а на кожному вітті росте одночасно листя двох дерев (на фото). «Чудо природи», - усміхається господар. Тут було колись багато рослин, привезених здалеку, – і усім підходив наш клімат. Навіть найвибагливіші сорти почувалися як удома. Можливо, тому, що сад ретельно доглядали, плекали його. А заклали цей сад ще до початку будівництва палацу у 1835-му, бо тут був маєток батька і матері комедіографа Александра Фредра. Він почав будувати палац, через шістдесят років його перебудує його внук Андрій, а згодом, на початку ХХ століття, один з нащадків відомого драматурга програє маєток у карти, за одну ніч втратить все - і власником палацу та саду стане садівниче товариство. Воно й хазяйнуватиме далі у саду, піклуватиметься про його рідкісних мешканців, знамениту каштанову алею та алею столітніх лип. Під ними можна гуляти й сьогодні.

Такого високого й рясного куща жасмину я не зустрічала ніде – не кущ, а величезне дерево, всипане ароматними білими квітами. Вперше бачила березу, посаджену кореневою системою догори – результат зухвалої витівки самовпевненого дендролога. Секвоя гігантська біля входу у палац представляє сімейство одного з найвищих дерев на землі; не сто метрів, звичайно, але шия болить, коли дивишся вгору...

Ніхто мені цього не казав, але гарні, глибокого малинового кольору півонії (як відомо, півонія – багаторічна квітка) цілком можуть бути нащадками тих давніх півоній, що росли у часи, коли господинею маєтку була графиня Софія, дружина Фредра, колишня дружина графа Станіслава Скарбека…

Джерело: "Високий замок"    archive.wz.lviv.ua/articles/107194