Поділитись


Обличчя звіра

Високий Замок
Галина ВДОВИЧЕНКО

Це фото з Фейсбуку шокувало. Російський вояка похвалився у соцмережі своїми подвигами в Україні. На знімку троє зі зброєю присіли позаду вбитого українського військового. Наче мисливці з трофеєм.

Три відморозки, у кожного по два ока, ніс, рот — а наче й не люди. Фотографуватися зі спотвореним трупом для них — нормальна річ, як і виставляти ці фото на публічний перегляд. Збоченство? Фашизм. Саме той фашизм, в існуванні якого вони так затято звинувачують інших, повторюють і повторюють цю брехню за глашатаями путінського режиму, що діє за принципом злодія, що голосніше за всіх гукає: тримайте злодія!

Хтось сказав нещодавно, у майданівські дні: ми живемо на сторінках підручника історії. Воно і справді так: саме зараз пишеться Історія. Саме зараз остаточно й безповоротно розпадається Радянський Союз та рушиться імперія. Але й це ще не є достатнім визначенням процесу. Відбувається не більше-не менше, як антропологічний розлом, на наших очах, за нашою участю: глобальне протистояння між гуманізмом та нелюдськістю, між злом і добром, совісністю та безсовісністю.

У сутичці між антигуманним путінським режимом та усім цивілізованим світом спадають маски. Ті, хто припхалися на нашу землю воювати з “фашистами”, самі виявляють свою фашистську сутність — нагодовані брехнею, повторюючи її, вони впевнені у своєму праві вирішувати за інших, як їм жити, вважають себе вищими за інших, не ставлять собі запитань, не припускаються сумнівів, комфортно почуваються в умовах одностайності та поза конкуренцією думок, готові звільняти від “фашизму” до останнього — не свого останнього, а тих, кого вони заповзялися “звільняти”.

Майже двадцять років тому Борис Стругацький писав про “свій, доморощений фашизм”: “Чума в нашем доме. Лечить ее мы не умеем. Более того, мы сплошь да рядом не умеем даже поставить правильный диагноз. И тот, кто уже заразился, зачастую не замечает, что он болен и заразен”. Ще тоді письменник попереджав про те, що не вміє жоден фашист бути демократом, прихильником свободи слова, свободи мітингів та демонстрацій, він завжди за одну свободу — Залізної Руки.

Мені розповіли про картинку з життя: в Росії вже хапають і тягнуть у відділок тих, хто стоїть у публічному місці не з плакатом, а лише з порожніми розведеними руками, наче тримаючи плакат. Цього достатньо для того, аби запроторити «провокатора» до автозаку. Навіть натяку на протест не має бути! Натомість велика кількість людей погоджується з запропонованими правилами життя — інакше б не мав Путін підтримки переважної частини російського суспільства, як показують результати опитувань. Як і не підтримувала б свого правителя та його політику щодо України та Криму величезна кількість діячів культури. Очевидна абсурдність імперських претензій бентежить лише совісних, а висловлюються «проти» лише ті, хто не може жити в умовах тотальної брехні. Саме вона і є ознакою фашизму. Про це попереджав не лише Борис Стругацький, такої ж думки дотримувався Ернест Хемінгуей: “Фашизм є брехня, озвучена бандитами”, писав він. Такий собі звичайний сучасний фашизм. Його обличчя – на фото вбивць зі своєю здобиччю. Тепер або людина переможе, або звір. Іншого не дано.

Джерело   www.wz.lviv.ua/blogs/vdovychenko/128103