Поділитись


Арсенал книжок

Високий Замок
Галина ВДОВИЧЕНКО


В арсеналі зазвичай тримають зброю, але книжки, у певному сенсі, теж є зброєю. Хто їх зневажає, буде змушений програвати у малих та глобальних суперечках, протистояннях та зіткненнях. В тому числі у військових. Назва “Книжковий Арсенал” пасує міжнародному фестивалю, який об’єднує літературу і мистецтво.

У нелегкий час література і мистецтво України не замовкають, не стишуються. Навпаки. Письменники пишуть, митці творять, цікавість читачів-слухачів-глядачів зашкалює. Головне враження від щойно завершеного у Києві Книжкового Арсеналу – розмах. Потужна програма (150 видавництв та міжнародних культурних партнерів, 200 подій для дорослих і дітей за участі письменників, літературних діячів та митців із 12 країн), черги до кас (після обіду у будні та протягом вихідних квитки були по 30 грн., дітям до 12-ти років та військовим – безкоштовно), натовпи у залах, облоги видавничих стендів; вага торб, з якими поверталися додому. Усе це теж ознаки нашого часу.

Ось одне враження, висмикнуте з калейдоскопу: знач­на кількість високопосадовців, що не надто вирізнялися серед відвідувачів. Наталя Яресько? – подумала, спостерігаючи, як перед початком презентації книжки “Гудбай, імперіє” шукала вільного місця жінка з дитиною. Вона. Бо згодом, зауваживши міністра фінансів України, організатори попросили вийти і сказати кілька слів про економічні реформи. І навіть поява президента у неділю не надто змінила плани продавців та покупців. Він нікому не завадив. Книголюбам довелося лише пройти через металошукач. Навіть селфі з Петром Олексійовичем робили, коли він книжки купував...

Один з багатьох нових проектів – “Контрасти. Нічого спільного” – збирав повні зали. Літературний критик Юрій Володарський щоразу пропонував розмову з двома вітчизняними літераторами, різними за багатьма ознаками, і, перш за все, – за мовою творів. Під час цих зустрічей автори відповідали на запитання (доволі некомфортні теж) й читали уривки зі своїх творів. “Тут Україна справді почула Донбас, – впевнено констатував автор проекту. – Цих письменників не помічали, їх не запрошували на центральні фестивалі. Добре, що ситуація змінюється; погано, що змінюється лише тепер”.

Одним з народних гасел Арсеналу стало таке: “Зберігайте спокій та крутіть педалі”. Чимало книжок та заходів торкалися теми сучасного українства, теми поєднання моральності з професіоналізмом. Під час публічної дискусії «Успішний українець: ознаки, принципи, цінності» представили одну з таких книжок – «the Ukrainians: історії успіху», героями якої стали українці, які, незважаючи ні на що, продовжують робити своє, крок за кроком змінюючи країну на краще.

Цілком доречно у соцмережах називають Книжковий Арсенал-2015 гуманітарним Майданом. Тут панували схожа до майданівської атмосфера взаємної підтримки, відчуття свіжого вітру і впевненість у тому, що ми житимемо у цивілізованому просторі.

Різні книжкові події відбуваються у нас в країні, але серед найпомітніших вже можна вважати не лише львівський Форум, але й столичний Арсенал. Відбулася певна структуризація книжково-виставково-фестивального руху, утворилися своєрідні книжкові “сезони”. Осінь-Форум-Львів. Весна-Київ-Арсенал.

Джерело   www.wz.lviv.ua/blogs/vdovychenko/131159