Поділитись


Уривок з роману «Пів’яблука», розділ «Львовотерапія»

Жінка, що наздоганяє громадський транспорт або, спізнюючись на роботу, стрімко долає останні метри до входу в офіс, подібна на корову, що спішить до води: підбігла підтюпцем, перейшла на рвучку ходу, знову зірвалася на біг.
Голова трохи нахилена на бік, дріботить по асфальту «ратицями»-підборами з таким зосередженим виразом обличчя, аж шкода її стає. Шкода, бо вона порушує Закон краси. І за це неодмінно дістане догану. Її побачать і запам’ятають недостойну картину. І можливо, побачить не випадковий спостерігач, а потенційний Обранець, але так і не зрозуміє, що це – Вона, а Вона у поквапі не зверне уваги на Нього. А згодом матиме сірий настрій і не розумітиме, від чого. Що таке? Чому?.. А не бігай у ранкові панічні хвилини за маршруткою, не дозволяй собі карикатурно метушитися і побачиш, нічого жахливого не станеться. Начальник прийде ще пізніше. Твоєї непунктуальності ніхто не помітить. А якщо станеться те, чого ти так боялася, якщо вибухне скандал і на стіл шефа ляже заява на звільнення і він її підпише, то згодом з’ясується, що це було доленосне спізнення, щасливий збіг обставин, початок нового життя. Такою буде тобі, жінко, відзнака від світової гармонії за вірність красі. Тож не бійся пропустити маршрутку! Не переслідуй її так панічно і приречено! Твоя маршрутка наступна.