Поділитись


«Письменник сам собі – і цензор, і критик, і Нацкоммораль»

4 лютого 2010 на «Буквоїді» відбувся чат із автором романів «Пів´яблука» і «Тамдевін» Галиною Вдовиченко.
 
007 10:41:29 Вам закидають, що Ви пишете «чтиво». Мовляв, це - не той рівень літератури, який мусив би бути. Ви що самі із цього приводу думаєте? Як Ви собі уявляєте свого читача?
Чтиво - це те, що читають, а не те, що стоїть незаймане на полицях. Я вже бачила свої книжки, зачитані до витирання імені на обкладинці - і добре. Книжки потрібні різні - це ж банально. Я читаю одночасно і щось легке, але професійно й щиро зроблене, і філософську «важку артилерію», яку не ковтнеш за вечір, проте вона мені має подобатись і тримати увагу. А читач мій - дуже різний. Це і дівчата-студентки, і жінки у віці моєї мами, а тепер, після роману «про вовків» - це ще й хлопці та чоловіки. Дуже багато читачів зі Сходу та Півдня. Вони читають по-українськи, шукають сучасну прозу українською...
 
Дарсі 09:59:46 Ви відчуваєте себе частиною цієї тусовки? У Вас є друзі серед літераторів?
Я багатьох поважаю. З багатьма особисто не знайома, і вони навіть не здогадуються, наскільки тепло я до них ставлюсь, бо ж - читаю, по-перше, а, по-друге, бачу прояви характеру та їхню реакцію на певні речі. Частіше за всіх бачусь, мабуть, з Галею Пагутяк, бо ж сусідки (живемо в одному районі Львова, через дорогу), і просто люблю з нею спілкуватись.

Дарсі
09:57:05 Галино, хочеться дізнатись Вашу думку з приводу того чому у нас така злобна, так звана, літературна тусовка.
Так і має бути?
Я не знала донедавна, що робиться всередині. Але мене зустріли дуже добре. Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко, Андрій Курков, Кокотюха, Леся Воронина, Ігор Жук - і ще чимало - у мене з ними дуже теплі людські стосунки. У мене так складається в житті: поруч опиняються люди, які бажають тобі успіху. А на «неадекватних удодів» (за визначенням Жадана) не варто звертати увагу.

Степан
10:38:16 Банальне запитання: над чим зараз працюєте? Стежу за Вашою творчістю. Я так розумію, що щорічно Ви видаєте по роману. Не складний такий ритм?
Зараз дописую роман. Він сам мене не відпускає. Чомусь саме так і виходить: приблизно рік - і нова книжка. Думаю, як кажуть на Галичині, «все так не буде». Але наразі - йде. Дві письменниці, чия думка мені дуже важлива, сказали нещодавно, не залежно одна від другої, однакову фразу: пиши, поки пишеться, бо може настати такий момент, коли матимеш усі умови, а не зможеш чи не захочеш написати ні рядочка.

Степан
10:35:41 Пані Галино, скажіть, будь ласка, чи можна зараз жити в Україні за рахунок письменницької праці?
Наразі за рахунок гонорарів та роялті зі своїх книжок живуть одиниці. Більшість заробляє «з писання», але іншого. Як я, скажімо, у щоденній газеті. Або редагують книжки у видавництвах, працюють колумністами в журналах, на телебаченні, радіо і таке інше. Однак поступово ситуація змінюється. Маю кілька спостережень, які на це натякають. Думаю, прорив станеться, коли тиражі зростуть у рази (а для цього потрібна сучасна мережа книгорозповсюдження), і коли запрацює справжній інститут літературних агентів.

olya 1
11:56:25 Чи плануєте екранізувати «Замок Гербуртів»?
Дуже б хотіла. Натура в тих місцях така, що хоч зараз на екран. Але запитання «хто зіграє вовченят, які поступово перетворюються у дорослих вовків?» :))) - найменш проблематичне з усіх інших... Зі зрозумілих причин. А щодо «героїв»: вовки вольєрні - не годяться, вовкособаки - тим більше.

Bax
18:05:41 Галю, Ви так блискавично увірвалися у літературу. Скажіть, у чому Ваш секрет успіху?
Я зайшла у літературу через конкурсні двері. І спочатку дістала щигля. Це була «Коронація слова-2008» і роман «Пів’яблука». Його не помітили взагалі. Тоді я відправила рукопис у «Нору-Друк» - і усе вирішилось за п»ять днів, роман почали готувати до друку. Одночасно (ініціатива Елеонори Симонової) підняли архів конкурсу, знайшли роман і… присудили йому спецвідзнаку «Вибір видавців». Цього року «Вибір видавців» дістали вже кілька колег. А на «Коронації-2009» переміг новий роман «Замок Гербуртів» (вийшов як «Тамдевін»). Така конкурсна гойдалка вийшла. Тому: не секрет успіху, а швидше порада - працювати, не думаючи, як оцінять, і бути готовим до того, що одні хвалитимуть, інші ганитимуть. « …и не оспаривай глупца».

марк
12:07:29 пані Галю! Коли натрапив на сторінку про Вас у Вікіпедії був шокований однією цифрою:) Ви прекрасно виглядаєте - як вам це вдається? (маєте важку щоденну роботу у газеті і що воно таке - я знаю!)
Як каже Іздрик, при здоровому духу тіло саме набирає тієї форми, яка була задумана :)))
 
ziuzik 12:10:26 Как Вы среагировали на награду «золота булька» от Литакцента?
Ви мене переплутали з Іреною Карпою або з Люко Дашвар :)))
Нема чого дівчатам переживати з цього приводу. Я думаю ані Ірена (минулого року), ані Ірина Чернова (цього року) не робили собі з того проблем. Їхні книжки - у топ-десятках-двадцятках продажів, вони мають великі тиражі і багато читачів. А усі нагороди спонукають взяти книжку до рук - і подивитись що й до чого. Я власне зараз (одночасно з іншими книжками) читаю і «Рай.центр». Мене попередили, щоб не затримувала - на неї черга!

marta
12:16:53 Доброго дня! Скажіть, а справді Пінзель міг зробити таке яблуко? Десь є припущення стосовно цього. Хоча, це не так вже й суттєво.
Я читала тільки перший Ваш роман поки що. Чому в ньому симпатичні всім нам героїні не згадують зовсім батьків? Живуть собі, розраховуючи на свої сили. У нас же так не буває, батьки хоть якось присутні. Ну хоча б не туди керують, вмішуються чи навпаки намагаються допомогти. Психолог би сказав, що тут відбиття власних проблем
Пінзель міг втнути ще й не таке. Хто бачив його роботи - підтвердить. Яблуко я вигадала, але не здивувалась би, якби щось таке невеличке з секретом знайшли :)))
Про батьків. Та ж на початку «Пів’яблука» мама Магди «видає спіч» про жінку та вік... А у другому романі (почитайте:)) батьки героїні присутні :) І у тому, що закінчую, теж. Своїх батьків я дуже люблю, минулого року ми святкували їхнє золоте весілля.

Марія
12:11:14 Ви минулого року були у нас в Вінниці, дякуємо за зустріч! Чи збираєтеся до нас з новою книжкою?
Обов’язково. Зі своїми «вовками» - до автора «Вовків» :))) Маріє та усі вінничани, з якими тоді спілкувалась! Пам´ятаю, приїду обов´язково. Давно хочу познайомитись з художником Федором Панчуком - він з Вінниці, репродукція його картини «Вовки» - на обкладинці роману «Тамдевін».

марк
12:27:13 Минулого року Ви разом з іншими письменницями виходили на подіум Львівського тижня моди. Чи «утнете» щось неординарне цього року?
Були б гроші на оплату роботи дизайнера. Тим більше, що й пропозицій не бракує. А за письменниками та письменницями справа не затримається. Книжка плюс фешн - виходить круто. На осінньому Тижні моди у Львові ми з Юлею Лехів створили разом «книжковий плед» - і віддали його на аукціон (гроші збирали для хворих дітей). За цей плед змагались дружина львівського мера та відомий бізнесмен, і «пішов» він з молотка за велику суму.

Дмитро 373
18:33:53 Розкажіть, будь-ласка, як вам вдалось опублікувати свою першу книгу.
Зараз я вже розумію, що це відбулося за сценарієм «Галя балувана», бо ж можна тицятись в одне видавництво, в інше - і отримувати або ввічливу відмову, або нуль реакції. Сталося як у непристойному анекдоті: «Ну що сказати, люди? - Просто пощастило...»  Я з першої ж спроби знайшла «свого» видавця.  
Тим більше приємно, що «Нора-Друк» тепер має сатисфакцію за свою «чуйку». «Пів’яблука» розкуповують. Сьогодні вранці мені телефонувала знайома, яка давно не була в Україні: зайшла в «Українську книгарню» на Академічній, а там кажуть: приходьте через тиждень, ми щойно замовили знову...

Тетяна
12:37:46 А яка ваша думка про коментарі на авторській колонці Кокотюхи /про критику/
О-о-й... Деякі - нормальні, а деякі... Андрій зачепив цікаву тему, але обговорення з’їхало нижче ватерлінії. Хоча, я усіх коментів не бачила.

Bax
18:06:33 Як би самі охарактеризували свій стиль письма. Що Ви самі думаєте про свої книжки? Тільки відверто!))))
Я не можу їх оцінити, як не може мати об’єктивно оцінити своїх дітей. Просто щиро пишу, як відчуваю, і про те, що мені цікаво, а згодом з’ясовується, що це цікаво ще комусь.
Аня 12:43:37  Як зробити щоб твій рукопис прочитали в видавництві? Правда, що за Вас у «Нора-Друк» клопотала Роздобудько?
Треба просто написати на межі своїх можливостей (на той момент, бо згодом ви почнете рости :).
І запропонувати у видавництво. Щоправда, може щось не зійтися. Скажімо, «Нора-Друк» не друкує дитячої літератури, а шкода (мені особисто шкода)... Шукайте своє видавництво, вони ж авторів теж шукають, треба щоб усе зійшлось, усе припасувалось. І про Іренку. Вона взагалі не знала, що я роман написала. Мені чомусь було соромно про це сказати, соромно запитати пораду, куди звертатись далі. Я, мабуть, не права. Треба у знайомих цікавитись, що і як. Але це вже - особливості характеру. А я тоді їй написала, що у мене сталася важлива подія. А вона мені: ти переїжджаєш до Києва, або ти вагітна, або ти написала роман...

nord <,, 78.25.18.18: >   Як Ви ставитеся до скандалу між Нацкомморалі та Ульяненком? (і як письменник і як журналіст)
Письменник сам собі - і цензор, і критик, і Нацкоммораль.

aleechka
12:50:54 Як ви ставитесь до творчості Люко Дашвара? Чи не вважаєте його=її своєю конкуренткою у ніші «популярної літератури»? Кого з українських сучасних письменників читаєте взагалі?
У мене немає конкурентів, крім мене самої - такої, якою я можу бути, але якою ще не є. І Люко Дашвар конкурентів не має. І усі, хто пише. Нам би своє зробити. З сучасних українських письменників читаю майже усе, намагаюсь принаймні. Марію Матіос, Галину Пагутяк, Ірен Роздобудько, Ларису Денисенко, Андрія Куркова (вважаю його саме українським російськомовним письменником), Тараса Прохаська, Жадана, Таню Малярчук, Марину Соколян, Наталку та Сашка Шевченків, Іздрика, Олександра Гавроша, Андрія Кокотюху, Євгена Положія, Тараса Антиповича... І це лише десята частина! Наша література - сильна, там є що читати.  

marta
12:52:42З фотографії посміхається симпатична жінка. А чи вміє вона вишивати, пекти маківника, садити тюльпани, сіяти кріп, розв’язувати задачки з математики за 6 клас, розмовляти з майстрами, що кладуть плитку? Чи є у неї на це час? Коли вона читає ту ж Пагутяк чи Дашвар? Чи любить вона потяги та літаки? Чи водить машину?
Та нормальна я жінка, нормальна :). Намагаюсь встигати і пекти (наполеон та заварні тістечка), і одяг я готовий для себе вдосконалюю часом, і з друзями спілкуюсь. Квіти у батьків на дачі вирощую,  мурую з річкового каменю (є таке захоплення). Але часом доводиться від чогось відмовлятись. Ось сьогодні мої на один день поїхали в гори на лижі. А у мене - чат і газета :) Нічого, поїду іншим разом. 
А машину водити не вмію. Поки що.   

Аня
12:56:20 «Високий замок » чи не єдина газета, що пише про нові книжки та наших письменників. Чому так? Для інших медіа це «не формат»? Ваше ставлення до цього як журналіста, будь ласка.
Слава Богу - не єдина, є у нас брати і сестри :) Але ми справді пишемо про книжки та письменників багато. Тому, мабуть, що й самі читаємо багато, від редактора - до набірниць. Або від набірниць - до редактора. Це вдячний і для газети процес: тому у нас і тираж такий високий.

pan86
13:01:37 Ви цього року «за посадою» переможця будете в журі «Коронації слова». Вже лобісти звертаються?:)
Наразі ще не знаю, чи буду у складі журі. Ще не пропонували. Лобісти не звертаються: а сенс?..

Аня
13:06:46Можете поділитися секретом успіху (для письменника-початківця)? Ви ж стали відомою фактично за рік!..
Бути до себе вимогливою. Тобто - багато працювати, до часу готовий роман з рук не випускати, хай відлежиться трохи - а тоді знову прочитати, свіжим оком. Побачите чимало... 

Ol
13:07:25Галино, газета «Високий Замок», в якій ви працюєте, одна з небагатьох українських видань, що багато і доволі якісно пише про літературу і культуру в цілому. Це ваш вплив?
Справді дуже приємно, що читачі на це звертають увагу. Ми сьогодні зранку у редакції «планувалися» на тиждень, і звучали заявки: інтерв’ю, огляди, враження на літературні теми, і у суботній номер, і в будні номери...

book
13:19:00зараз з яником вилізе гопота і ваші всі книжки нафіг кому будуть потрібні особливо на мові. і ющ зрадив всіх своїми діями, що робити?
Головне, аби ми самі себе не зрадили. «На мові» читають зараз і у Запоріжжі, у Донецьку, у Луганську, Миколаєві, Маріуполі... Я знаю, про що говорю. Ці процеси не загальмувати вже нічим. У нормальних людей на заході та на сході все менше розбіжностей. Швидше б ми усі це відчули.
Дякую «Буквоїду» та усім буквоїдам за увагу! Бажаю усім добра і любові, гармонії в душі, самореалізації, віри у те, що якщо буде гірше, то ненадовго :).