Поділитись


Березень

Квітень 2011

Травень
ПнВтСрЧтПтСбНд
28293031123
45678910
11121314151617
18192021222324
2526272829301

Новини за 14.04.2011  Усі новини

Мрія здійснилась. Бузок – проти геопатогенної зони

Колись у «Високому Замку» був надрукований матеріал про геопатогенні зони Львова. Серед «чорних плям» опинився й початок вулиці Хуторівки, навпроти тюрми. Це місце видно з перехрестя вулиць Стрийська-Наукова. Фахівець пояснив тоді у публікації, що такі небезпечні для самопочуття зони є на багатьох ділянках доріг, там, під землею, проходять геологічні розломи, залягають підземні води, але саме на цій ділянці кілька сотень років тому відбулась кривава січа, і «погана енергетика» не зникла дотепер…
Ідея посадити бузок на геопатогенній зоні, що на початку вулиці Хуторівка у Львові, виникла у мене кілька років тому. У романі «Пів’яблука» я випередила події - написала що цю ділянку засадили бузком та жасмином, і коли він зацвів, «чорна пляма» зникла, розсмокталася, мінус перетворився на плюс…
Мені хотілося, аби бузок зацвів не лише у романі, але й насправді - але однієї весни посадити його не вдалося, і наступної осені не вийшло, і ще одна весна проскочила, і осінь пролетіла…
 
А днями отримала підтримку, звідки й не чекала. На зустрічі зі школярами та студентами у міській централізованій бібліотеці для дітей та юнацтва, що на вул. Окуневського, розмова зайшла про мрії та їх реалізацію. І ми договорилися до того, що вирішили: саджаємо бузок і то негайно, не відкладаючи своїх бажань на потім. Прискорювачем події стала бібліотекар Тетяна Пилипець – вона навіть побувала у Сихівській райдержадміністрації, отримала дозвіл на висадження кущів. Зібралась група активістів з постійних відвідувачів бібліотеки, яка по суті є місцевим клубом творчої молоді, і, до речі, - це протилежний на карті Львова район від Хуторівки.
І ми це зробили – без підтримки жодної організації, просто тому що захотіли це зробити. До нас приєдналася «сихівська діаспора» - бібліотекарі та читачі бібліотеки № 4 Центральної бібліотечної системи для дітей (на вулиці Антоненка-Давидовича). Завбібліотекою Оксана Чорномаз та бібліотекар Олексій Зубарев, випускник філологічного факультету Львівського національного університету ім. Ів. Франка, прийшли з учнями сихівських шкіл – від восьмого до десятого класів.
Звідки ми взяли саджанці? Ними поділилася сусідка Тетяни Пилипець - Тетяна Сєдих, яка теж приїхала саджати з нами бузок. Кілька років тому вона перетворила закинутий пустир біля своєї багатоповерхівки на квітучий сад. Ми відкопали ще й кілька десяткыв молодих кущиків на дачі у Зубрі, з’їздили у село Ставчани, де по дорозі на Самбір є «бузковий поворот» - зелена стіна, на яку усі звертають увагу у період цвітіння бузку. Познайомились з господарем живої огорожі - паном Кінделем, якому цієї весни пішов 80-й рік… Він дозволив взяти маленькі пагони від його диво-бузку.
Призначений для посадки день почався з дощу. Але до обіду випогодилось, земля підсохла і хмари розійшлися. Ми зробили свою справу дружньо й піднесено, і тільки коли закінчили, почав накрапати дощ, а тоді й вперіщив щосили… На вітру тріпотіли різнокольорові стрічки з написами "Щасливе", "Книжкове", "Галинчине", "Закоханих", "Бібліокосмічне"... І це була вже не моя ідея, це діти придумали й зробили.
P. S. Такі збіги часом трапляються. Подзвонили мої видавці: попри усі проблеми теперішньої економічної ситуації в Україні, вийшов черговий наклад роману «Пів’яблука» (попередній закінчився ще сім місяців тому) - і саме того дня, коли ми саджали бузок, книжки розіслали у книгарні. Я так чекала, коли новий наклад вийде у світ і роман з'явиться на полицях, а воно сталося саме тоді, коли ми на Хуторівці закладали бузкову алею…