Поділитись


Квітень

Травень 2011

Червень
ПнВтСрЧтПтСбНд
2526272829301
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
303112345

Новини за 17.05.2011  Усі новини

Городок читає....

Дороги у нас, особливо на деяких ділянках, немов під артобстрілом побували. На просування від Кульчиць до Городку пішло відчутно більше часу, аніж варто було сподіватися. Але нас терпляче чекали читачі. І ми відтак намагались зробити усе, щоб не залишити по собі відчуття даремно витраченого часу.

Письменник Ярослав Яріш викликав усмішки розповіддю про те, як він у фільмі про Юрія Кульчицького (за своїм власним сценарієм) зіграв роль турка, майже без слів. Ярослава Бакалець зізналася, що найулюбленішим твором племінника вважає повість «Лицар з Кульчиць» - настільки багато у ній пізнаваного й особистісного. У тому числі - давні пісні, записані від її мами, бабці Ярослава – Марії Томашівни Бакалець… Хоча і до роману «Будить хиренну волю» (дипломант «Коронації слова-2008») та до спільного творіння «Із сьомого дна» (роман-переможець «Коронації слова-2010») Ярослава Бакалець теж має особливий пієтет.
 
Пані Ярослава зауважила, що навряд чи ще щось писатиме, але готова й надалі допомагати своєму племінникові. Тим більше, що Ярослав зараз перебуває у хорошій творчій формі. Працює бухгалтером на підприємстві металопластикових вікон у селі Ралівка – і водночас пише художні твори, як тільки випадає вільна хвилинка. Хоча б один раз на тиждень лягає в окремій кімнаті, наставивши будильник. Прокидається, коли за вікном ще глибока ніч – і пише, поки дружина з дітьми не прокинуться… Два його нових романи чекають виходу у світ.
 
–… Чому ви «Мишкових мишей» не привезли? – здивували мене запитанням після зустрічі.
Жителі Городка виявились добре обізнаними щодо книжкових новинок. Саме на зустрічі у Городку знову закінчилися «Пів’яблука», а найбільшим попитом з моїх книжок тут користувався «Хто такий Ігор?».
 
«У вас книгарні у місті є?» – запитала я. Виявилось, є, але асортимент книжок, як мені сказали, не такий, як у львівських крамницях. Тому за багатьма новинками, і не лише сучасної української літератури, доводиться їхати до обласного центру. Найчастіше купують книжки в «Українській книгарні» на проспекті Шевченка, у «Книгарні Є» та у «Центрі української книжки» на Володимира Великого.
 
І подібна ситуація з книгарнями – не лише у Городку, Самборі, Рудках… Запитаєш: у вас книгарня є? І нерідко чуєш: немає. І яка ми після цього Європа? Нашим містечкам та селам потрібні сучасні книгарні. Їх відсутність – така ж ознака провінційності, як ями на дорогах. Ми житимемо зовсім в іншій країні, коли книжкові полиці будуть у кожній хаті, а книгарні – якщо не поруч, то принаймні за рогом. Переможець «Коронації слова-2005» Андрій Кокотюха, нещодавно сказав, що книгарень в Україні має бути стільки, скільки виборчих дільниць. Хто б сперечався…
 
У 2013 році Городку виповниться 800 років. Ото б прокласти містом «літературно-мистецькі маршрути»! Розповідати історії, пов’язані з іменами письменників Івана Франка, Василя Стефаника, Леся Мартовича; художників Івана Труша, Олени Кульчицької та багатьох інших, і не лише українських, і не лише письменників та художників. І щоб на цьому маршруті траплялися сучасні книгарні та літературні кав’ярні…
 
На фото Оксани Прохорець:
- Мені дуже сподобалось приміщення, у якому ми мали зустріч – Мала академія мистецтв імені Петра Андрусіва. Експозиції чудових дитячих робіт не дають пройти повз них, не зупинившись. Мені до рук потрапила книжка, написана двома авторами: півкнижки – син, півкнижки – мама. Прочитала кілька безпосередніх дитячих віршів – і почула історію про автора. Миколка Рудик назбирав грошей, але вирішив їх витратити не на нову іграшку, а видати книжку. Забракло. Прийшов у кабінет до одного з керівників міста і сказав, що хоче заробити грошей на друк своєї книжки. – Як ти збираєшся це зробити? – запитали малого. - Читатиму свої вірші на концерті… - відповів він. І книжка таки побачила світ - "Мої вірші - це зернятка".

- На нашу літературну зустріч прийшли керівник відділу освіти Городоцької РДА Ігор Яскевич та голова Регіонального фонду розвитку «Городоччина» Андрій Хома. Ярослав Яріш дуже тепло відгукувався про ініціатора нашого туру Ігоря Сапеляка (він мав того дня неочікувані справи) . Хто такий Ігор? - Журналіст, культурний діяч, меценат.
- Директор Малої академії мистецтв Ольга Богданівна Пивовар подарувала на добру згадку ось такого ангелика з бісеру, роботу вихованців академії… Так закінчилося одноденне турне за маршрутом Рудки – Самбір – Кульчиці – Городок.