Поділитись


Серпень

Вересень 2012

Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНд
272829303112
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Новини за 20.09.2012  Усі новини

У новому романі Галини Вдовиченко серед героїв – знову Львів

У видавництві «Клуб сімейного дозвілля» побачив світ роман Галини Вдовиченко – «Купальниця». Це вже п’ятий роман львівської письменниці та журналістки.

Про події цього року, дуже важливого у її житті, 18-річна Кароліна Кужвій волітиме ніколи не згадувати у майбутньому. Чому? Скласти відповідь на це запитання автор залишає право за читачем. А наразі героїня роману «Купальниця» закінчила школу у рідній Висічі Яворівського району і тікає від батьків до Києва, повторюючи «Я ніколи не буду бідною. Я ніколи не буду нещасною». Уся надія лише на себе та на старшого брата Роберта. «Купальниця» – це сучасна українська версія «Сестри Кері». Теодор Драйзер написав свій роман понад сто років тому, але деякі герої, характери та обставини залишаються настільки актуальними, що надихають на створення нових книжок, герої яких живуть у наш час, у нашій країні, та шукають свою долю, навіть у найсміливіших мріях не здогадуючись, що на них чекає у майбутньому. Події «Купальниці» розгортаються на Яворівщині, у Києві та у Львові...

Презентація роману відбудеться у рамках Форуму видавців наступної п’ятниці, 14 вересня, о 19 годині у книгарня «Є» на проспекті Свободи. Галина Вдовиченко презентуватиме роман «Купальниця», Лариса Денисенко – роман «Відлуння». На читачів чекає сюрприз від актриси Лідії Данильчук («Театр у кошику»).
Пропонуємо уривок з роману Галини Вдовиченко «Купальниця».

Її робоче місце – праворуч від входу, за інформаційним стендом під дашком. Ще Форум не відкрили, а у вхідній галереї з двома входами-виходами та квитковою касою вже сновигали люди. Вітька провів з дівчатами інструктаж, докладно пояснив, як орієнтуватись у списках, де відзначати учасників форуму, де пресу і які кому інформаційні матеріали видавати. Запізнілі видавці ще заносили стоси запакованих книжок, тягли їх перед себе, підтримуючи підборіддям. Ще не всі стенди були облаштовані, як уже підходили на реєстрацію перші журналісти.

Кароліна працювала разом з дівчатами з філологічного факультету, Олею-першою та Олею-другою. Або Олею-великою та Олею-малою. На початку був навіть час пороздивлятись навсібіч, але о десятій годині рушив суцільний потік людей, ледве встигали їх реєструвати.

– Ваше прізвище? – запитала Кароліна невисоку щупленьку жінку, що привіталась ледь чутним голосом. На обличчі жінки не було жодної косметики, як у Кароліни. Можливо, вона теж мала алергію на туш. Її волосся кольору тьмяної бронзи світилось на сонці золотавим німбом навкруж голови.

Жінка відповіла. Кароліна заходилася шукати в списку журналістів літеру П.

З-за спини випливла енергійна Оля-перша, відтіснила Кароліну, хутенько поставила пташку в іншому списку і подала рудоволосій жінці полотняну торбу з програмою Форуму та якимись брошурами.

– Ти що? – накинулись обидві Олі, коли руденька відійшла від стійки. – Письменників не пізнаєш? Сказано ж було, вони в окремому списку!

А чого вона мала їх пізнавати, тих письменників? Навіть їхні прізвища їй ні про що не говорили. Вона запитувала в кожного, де шукати їхні прізвища, у яких списках; перепитувала, якщо недочула, гамір стояв навколо. І всі чемно повторювали, лиш один сивочолий огрядний чоловік із таким щирим здивуванням скинув на неї очі, сповнені докору, ніби він був її рідним дідом, а вона його не впізнала.
Джерело  zik.ua/ua/news/2012/09/11/367966