Поділитись


Вересень

Жовтень 2012

Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930311234

Новини за 25.10.2012  Усі новини

"Київ, "Купальниця", читачі..."

   Галина Вдовиченко:
Ніколи не знаєш, що приведе читача на зустріч. Не завжди книжка. Двоє старших киян сказали, що не читали моїх книжок, але почули вранці розмову на «Українському радіо» у програмі «Культура» (вів програму Василь Шандро, я була щойно з поїзда «Львів-Київ») – і змінили свої плани на вечір. Жінка збиралась у четвер ввечері у філармонію, а прийшла у «Книгарню Є». Чоловік нікуди не збирався, живе неблизько, але вирішив приїхати у книгарню. Поверталися додому з книжками. Думаю: хоч би не пошкодували, хоч би не вважали, що час змарновано.

Кілька читачів докинули мені «вітамінів». Галина (не знаю прізвища) – з тих, хто книжки читають у саморобних обгортках та розуміють прочитане до таких нюансів, що навіть авторові можуть пояснити деякі моменти з романів. Закохалась Галина у Львів, неодмінно, сказала, приїде.

Тетяна Боярська теж належить до тих, хто багато читає, шукає «свої» книжки, і вміє ділитися враженнями та радістю. Тут таки купила й передала мені (я попросила її підписати книжку й так дізналась ім’я та прізвище дарувальниці) для юних читачів «Триста поезій» Ліни Костенко. Я встигла прочитати дорогою додому. Чудова збірка.

Світловолоса дівчина Аня нагадала мені про себе – і я згадала її. Осінь 2008 року, Запоріжжя, «Хортицькі джерела». Перший мій виїзд з першим романом на значну відстань. Тодішні зустрічі запам’яталися уважними очима людей і тим, що вони говорили мені згодом, переважно російською чи стараною українською: це наша література, ми ж в Україні живемо.., тільки ви пишіть цікаво… Близько до тексту передаю, як запам’яталося. Натомість ці розмови трапилися на другий день, а на першій зустрічі - на виставці-ярмарку - було лише кілька людей, і серед них – ця дівчинка з товаришкою. Наступного дня у великій університетській аудиторії серед студентів я знову побачила її. Ми усміхнулись одна одній. Тепер у Києві вона нагадала мені те, що сказала тоді у Запоріжжі: що прочитала «Пів’яблука» за ніч, і ще дещо хороше та натхненне. Згодом Аня була на якійсь зустрічі у Львові (хоча я не запам’ятала точно, де саме, вона сказала - у Львові, здається), а 25 жовтня прийшла у київську книгарню Є. Хотіла запитати, що вона робить у Києві, але не було можливості.

Ця зустріч у книгарні Є на вулиці Лисенка, 3 мала якийсь особливий настрій. Ірен Роздобудько її розпочала, знайшла теплі душевні слова. Було з нею затишно, як завжди. Міла Іванцова фотографувала. Жанна Куява та Оксамитка Блажевська теж знайшли час, щоб приїхати. Читачі не мовчали і не обмежувались лише запитаннями, а по закінченню ще й встигали, підписуючи книжки, сказати мені щось важливе про читання, про себе, про нас. Ганна Дика, упорядник «Вибраного» Роберта Бернза, передала дві збірки для Стрийського художнього училища (я розповіла перед тим про його талановитих учнів).

Згодом думала про те, що оратор з мене – такий собі; що мені краще писати, чим говорити… Але це буде потім, а того вечора настрій підносився вгору, і усе видавалось простим і зрозумілим, і в блокноті залишилося кілька коротких записів на майбутнє – до нового роману, до недописаної казки і просто влучний вислів, почутий у метро.

Відеорепортаж    Міли ІВАНЦОВОЇ :




Фото Міли ІВАНЦОВОЇ