Поділитись


Жовтень

Листопад 2012

Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНд
2930311234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293012

Новини за 20.11.2012  Усі новини

Література натхнення: письменництво

   OpenStudy
 

 
Праця письменника на перший погляд виглядає дуже романтично – складати докупи слова, а потім із них речення, а в результаті захоплюючі сюжети; вигадувати унікальних героїв і писати, писати, писати… Все правильно, але в процесі з’являється декілька банальних, але кусючих проблем: брак натхнення та посидючості. З першим ми якраз і вирішили Вам, майстри пера, допомогти. А саме запитали відомих українських письменників, які книги вони читають, щоб надихатися на створення безперечно якісних текстів.
Наразі редакція OS вже презентувала читацькі поради для журналістів та дизайнерів. Тож перед вами по-справжньому осінній та епічний Inspiration book list від Галини Вдовиченко, Степана Процюка, Олени Захарченко та Галини Ткачук. Смачного читання, майбутні і теперішні прозотворці!

.
Галина Вдовиченко
письменниця, журналіст, автор романів, серед яких «Пів’яблука», «Тамдевін», «Хто такий Ігор?», «Бора» та казкової повісті «Мишкові миші»
.

Найкраща порада – багато читати. Читати найкращі книжки усіх часів та народів, давні та сучасні, ще й переглядати при нагоді погані, щоб поновлювати у крові набутий чи вроджений імунітет до літературної сірості та відразу до банальностей, штампів та багатослів’я. Якісна література – найкращий вчитель для того, хто пише.
Початківцям можуть статися у пригоді «Технологія оповідання» Михайла Веллера, «Вправи зі стилю» Ремона Кено, «Алхімія слова» Яна Парандовського… Це як розмова з умільцями-ремісниками про тонкощі фаху. Як на мене, той, хто пише, мусить зазирати у словники й довідники, тримати їх поблизу за певний камертон. Але й в окремих випадках переступати через правила, не зважати на уставлену норму, виходити за рамки, якщо переконаний у власній правоті. Один з таких довідників – «Фразеологія перекладів Миколи Лукаша».
Мені цікаві книжки про письменництво, написані письменниками, книжки з категорії «як це робиться». Навряд чи вони можуть навчити писати, але деякі підказки з них не завадять початківцям, а непочатківцям допоможуть «звірити координати». Маю на увазі такі книжки, скажімо: «Як писати книжки» Стівена Кінга та «Сторінки мого життя» Франсуази Саган, у яких автори прочиняють цікавим двері власної творчої кухні.
Для мене особисто «література натхнення» – це перш за усе мої улюблені автори: Набоков, Кутзеє, Воннегут, Хемінгуей, Жадан, Прохасько… Іноді достатньо розгорнути книжку-допінг на будь-якій сторінці…
ПОЧИТАТИ:
«Алхімія слова» «Сторінки мого життя» «Як писати книги»
.

.
Степан Процюк
автор романів «Руйнування ляльки», «Маски опадають повільно: Роман про Володимира Винниченка» та ін., крім того есеїст та автор книг для дітей
.

«Рекомендував би для молодих літераторів роман англійського письменника Джона Фаулза «Жрець».
У цьому творі переплетений тонкий психологізм із ірраціональними мотивами людської поведінки. Моріс Кончіс, цей «режисер» і ляльковод, попри свою могутність і внутрішнє відчуття богорівності, таки старіє, у нього зникають ті бажання, що колись були провідними. Форма гри з людьми залишається, але зміст втрачає сенси, попри жорстокість самої гри цього магната та експериментатора над психіками…
Незле би було прочитати з української класики кілька романів Володимира Винниченка, зокрема «Записки кирпатого Мефістофеля». До прикладу, із цього твору можна багато дізнатися про любов і ненависть, про карму і відповідальність перед власним минулим, про цинізм і наївність, сховані в одній людині…
Також у київському видавництві «Ярославів вал», у серії «Червоне і чорне» вийшла дебютна книжка дуже тонкої, із найвиразнішими ознаками індивідуального стилю, екзистенційної прози Уляни Глібчук.
Поки що все, щоб не перевантажувати читанням робочий стіл письменників початківців».
ПОЧИТАТИ:
«Жрець» «Записки кирпатого Мефістофеля» «Жовтим по жовтому»
.

.
Олена Захарченко
автор книг «Вишивані гарбузи», «Брат-і-сестра», «Сім воріт» та ін.
.

Книжки, які надихають можуть часто мінятися, все це так суб’єктивно, як квіти які купуєш. Інші ж теж непогані, просто саме тобі саме зараз потрібні ці. Незмінним залишається хіба що Теккерей«Ярмарок суєти», а решта все залежить від того, чого не вистачає. Хочеться розсердитись – тоді треба почитати «Что делать?» Чернишевского, ту частину, де описано з цифрами влаштування швейної майстерні чи сон Вєри Павловни про комунізм. Хочеться чіткіше відчути світ – тоді Оксана Луцишина «Не червоніючи».
Якщо все навкруги здається занадто патетичним – тоді «Москва-Пєтушкі» Єрофєєва, або Гібсона, що-небудь.
Якщо ж весь світ злий, люди агресивні, на вулиці дощ і взагалі терміново потрібно собі нагадати, що добро буває, то позичаю в дітей яку-небудь книжку – про Пестона і Фіндуса (Свен Нурдквіст) наприклад чи Роню, дочку розбійника (Астрід Ліндгрен).
ПОЧИТАТИ:
«Ярмарок суєти» «Что делать?» «Москва-Пєтушкі»
.

.
Галина Ткачук
автор прозових творів «Славка», «Вікно до собаки», «Найкращі часи» та поетичних збірок «Біле благо» та «Я та інші красуні»
.

Із книжок власне про літературну творчість найбільше свого часу мене надихнули такі:
  • Твори Ґастона Башляра про образи природних стихій та їх вплив на нашу уяву. В українському перекладі я зустрічала, щоправда, тільки «Фрагменти Поетики Вогню», але людям, які мають письменницький хист, зазвичай буває відомо кілька мов, тож тут перешкод немає.
  • «Як будується оповідання» Майка Йогансена. Читання, фактично, всього на один вечір, але задоволення величезне.
  • «Story» Роберта Маккі. Це курс лекцій для кіносценаристів від визнаного майстра своєї справи, але і для письменників поради Маккі зайвими точно не будуть.
  • «Золотая роза» Костянтина Паустовського. Я прочитала цю золоту книжку понад десять років тому, але відтоді постійно пригадую окремі думки й образи з неї. Переконливо раджу.
  • «Граматика фантазії» Джанні Родарі. Тут можна навіть не коментувати.
  • «On Writing: A Memoir of the Craft» Стівена Кінга. Гріх не почитати книжку із такою назвою, написану одним із найвідоміших письменників сучасності.
ПОЧИТАТИ:
«Story» «Граматика фантазії» «Як будується оповідання»
.

.
Анатолій Дністровий
письменник, автор поетичних збірок та романів, серед яких: «Місто уповільненої дії», «Дрозофіла над томом Канта», «Пацики: конкретний роман»
.

На рівні землетрусу книги здатні впливати особливо в юності. Це взагалі дуже цікавий гормонально-активний час. Тоді все, що якісне прочитаєш, дуже потужно надихало. З віком це дещо спадає – можливо дається взнаки текстовий «передоз»: постійна і безперервна начитка, яка триває вже понад 20 років.
Можу сказати лише одне, що за цей довгий марафон у мене дуже сильно зріс скепсис щодо художньої літератури – на неї дивишся буквально, як на штукатурку, і бачиш, де схибила рука майстра. Але подібне виникає і в ставленні до філософської літератури. Мені здається, що добрі книги і добрі автори є в різних історичних періодах і в різних царинах письма – в літературі, філософії, історії, літературознавстві. Тому улюблених авторів, які мене надихали раніше чи надихають зараз, може бути безліч. Зенон Китійський, Платон, Марк Аврелій, Епіктет, Овідій, Монтень, Микола Кузанський, Декарт, Кант, Маркс, Бодлер, Верлен, Рільке, Тракль… І цей список можна продовжувати до теперішнього часу. Єдине, в чому я дуже обережний, – у читанні сучасних авторів.

.
Ірен Роздобудько
письменниця, автор романів, серед яких: «Ґудзик» , «Зів’ялі квіти викидають», «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю», «Якби»
.

Мене надихає… музика, живопис, кіно і спостереження за людьми. Тому молодим письменникам я раджу не зациклюватись на літературі і не намагатися повторити те, що роблять їхні літератуцрні кумири. А читати треба багато — всього і різного.


     Джерело: OpenStudy   openstudy.org.ua/tips/27632/