Поділитись


Квітень

Травень 2014

Червень
ПнВтСрЧтПтСбНд
2829301234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930311

Новини за 28.05.2014  Усі новини

Як часом народжуються книжки

Сайт starylev.com
Галина ВДОВИЧЕНКО


«Їде нічною дорогою втомлений синій жук-фольксваген...»
Стривайте, чому не фольксваген-жук? А тому, що фраза саме так звучить сонливіше й дрімливіше, хіба ні? Тут слова мають стояти у такій послідовності, бо ця історія для дітей — на добрий сон. Прочитаєш або розкажеш її непосидючому малюкові — і не зчуєшся, як очі самі собою, без жодних зусиль, заплющаться. І у слухача, і в оповідача... А-хха...
Ага, про що я? Про те, як часом народжуються книжки.
Не раз переконувалася, що не кожна казка є добрим помічником для укладання маленьких дітей спати. Є такі казки, що хоч півгодини говори-говори, а поруч цікаві оченята і далі луп-луп, й ані натяку на сон. А ще гірше, коли дорослі дорікають одне-одному: це ти малого розрухав перед сном!.. казала, не стрибайте! - Ні, це ти з ним нареготалася, а тепер роби що хочеш...
А то ще й на малюка нагримають. А за що?
Не треба сваритися. Треба сонні казки перед сном читати.
Історія про жука-фольксвагена народилася власне як результат парі. Один маленький хлопчик не любив, коли йому говорили: час спати. Невгамовний живчик, ще й мамин хвостик, він без неї жодного разу не засинав. А я самовпевнено пообіцяла: усе буде добре, бо він матиме діло з найкращим вкладальником малюків спати. І тому нехай тато з мамою йдуть собі радо до друзів хоч до опівночі, а ми з малим дамо собі раду самі, чи не так? «Так, тільки я не хочу спати!», - попередив малий.
«Я теж не хочу. Просто розкажу тобі одну історію...» Глянула на поличку, де випадково трапився на очі іграшковий синій фольксваген-жук. «Історію про ось цю машинку розкажу, лягай».
Перше речення склалося само собою, а далі пішло-поїхало: «Їде нічною дорогою втомлений синій жук-фольксваген... Колеса ледве обертаються...  Щітки скло протирають - шурх-шурх. Щоб краще бачити, щоби не заснути бува на дорозі...»
Вигадувала на ходу, розповідала малому про нічну автостоянку втомлених машин. Тихим голосом, з паузами та позіханнями. Маленьку виставу розіграла - й не повірила очам, коли малий не протримався до закінчення історії, тихенько засопів поруч.
Відтоді ця історія не раз слугувала мені чарівною паличкою для наганяння сонливиці. Щойно треба було класти спати якогось гіперактивного малюка, свого чи не свого, як я казала: я тобі лише одну історію розкажу, а ти хочеш спи - хочеш не спи, твоє діло. І на усіх цей безвідмовний метод діяв однаково. Лише одного разу довелося почути наприкінці сонне: ще раз... Почала було спочатку, але за кілька секунд вже не було кому й слухати, бо малюк те «ще раз» бачив, мабуть, уві сні...
Донька порадила мені: запиши, нарешті, цю насонну казку, нехай вона й іншим допомагає. Я й записала. А до неї — ще одну, про сонну квітку. Думала, хлопчикам — про машини, дівчаткам — про квітку. Натомість «перевірка на дітях» показала: дівчатам і про машинки цікаво, а хлопчикам — про лялечку у сонній квітці теж.
Гаразд, це будуть історії на засинання. А на бадьоре прокидання? Вони обов'язково мають бути. І написала продовження сонних історій. Ось так і склалася докупи книжка «Засинай і прокидайся». Зараз її малює чудова художниця Віолетта Боригард. Прийде час — книжка вийде у «Видавництві Старого Лева».
...Зранку зустрічаю маленьку сусідку. Сумні оченята, похнюплена, хоч зазвичай вона весела щебетуха, а цього разу до мами тулиться, обхопила її ногу, сховала обличчя. «Вона сьогодні чогось без настрою прокинулась», - каже її молода матуся. Що ж, у дорослих теж таке трапляється, вони у таких випадках міцну ранкову каву п'ють. А малим що робити?
Слухати ранкову історію.
Як книжка вийде — подарую своїй маленькій сусідці, щоб їй у такі дрімливі хвилини читали «Доброго ранку, Лялечко!» або про те, як прокидаються машини... Бо слова мають магічний вплив, особливо коли стоять у певній послідовності. Вони вміють заспокоїти та налаштувати на спокійний сон, а можуть наповнити ранковою енергією.
Або навчити потрібних щоденних навичок. Але це вже будуть інші історії.

Джерело   starylev.com.ua/index.php