Поділитись


Серпень

Вересень 2014

Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293012345

Новини за 30.09.2014  Усі новини

“Ода до радості”, десятеро в одному

З анотації:
Одного разу десять відомих українських авторів — Люко Дашвар, Володимир Лис, Сергій Жадан, Галина Вдовиченко, Макс Кідрук, Лариса Денисенко, Ірен Роздобудько, Олександр Гаврош, Євген Положій та Яна Дубинянська — вирішили поділитися своїм рецептом радості. А радість буває різна: легка, як вітерець, або з присмаком смутку, тепла й тиха чи сонячно яскрава — обирайте свою.
“Десятеро письменників і письменниць зі Львова, Харкова, Донецька, Києва, Ужгорода, Сум, Луцька, Херсона, Рівного й Криму мали безліч приводів для написання збірки «Здрастуй, смутку!», а написали «Оду до радості». У цій збірці — кілька відтінків радості. Яскрава, тиха, бурхлива, меланхолійна, неочікувана, прикликана, випадкова… І навіть сумна. Бо там, де радість, — там і крихта суму. У стукоті залізничних коліс, у запаху трави, у миті порозуміння, у порусі надії…Тримаймося за радість і один за одного”. Галина Вдовиченко
Передмова від упорядника збірки:

Кілька відтінків радості

Моя бабуся говорила, що постійно незадоволений стає легкою здобиччю пекла. Вона була дуже розумною і світлою людиною, прожила складне життя, проте вміла радіти простим речам, на які більшість не звертає уваги, як на щось занадто буденне й усім доступне.

Без багатьох речей можна жити, лише без радості — ніяк. Вона наче повітря - за її відсутності людина задихається. За будь-яких обставин без неї не обійтися. Надто у часи випробувань, коли найбільше потрібні віра у власні сили, надія на краще, любов до ближнього. І не так вже суттєво — скільки саме її маємо, багато чи мало, краплю чи океан. Вона просто має бути, бодай як мікроелемент, без якого не функціонуватиме живий організм.

Часом вона виникає не завдяки, а всупереч. Нізвідки, без жодного приводу. Трапляється, й зі своєї протилежності — зі смутку. Різновидів безліч.

Радість творчості. Радість порозуміння, у першу чергу із самим собою. Радість здолання сумнівів і прийняття рішень. Радість споглядання. Надії і перетворення. Радість доброї розмови. Подолання спокуси. І радість наповнення енергією. А ще - помочі скривдженим. А також спокою. І боротьби. І звісно — радість свободи... Пізнання та пізнавання. Повторюваності і неповторності. Нескінченний перелік, спільний для усіх або ж суто індивідуальний. З наповненими джерелами, доступними усім. Черпай — не вичерпаєш.

Прості речі, душевні порухи, промовисті вчинки, пов'язані із радістю. Слухати музику дощу, спостерігати за дітьми, усміхатися незнайомим, говорити правду, годувати голодного, напувати спраглого, поділитися необхідним, викинути зайве, відчувати спорідненість, знати своє коріння — це усе пов'язане з нею. Вона завжди поруч у хвилини, коли людина не може змовчати, коли говорить важливі речі, підводиться з колін, випрямляє спину, виходить за окреслену кимось межу... І особливо, коли відчуває спільну радість, огром емоцій, що єднає вільних людей.

Бетховен уславив Радість у найскладніший період свого життя.
Хворий, позбавлений слуху, затиснений лещатами бідності композитор написав свою безсмертну 9-ту симфонію, у фіналі якої хор виконує «Оду до радості»... Тепер це гімн Євросоюза.
Свого часу Микола Лукаш переклав слова Шиллера - “Ода до радості” заговорила українською. Там є такі рядки:
Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.

Наша дійсність потребує вчинків. Від кожного щось доброго бодай потроху — і матимемо зовсім іншу реальність навколо. Але задля цього треба підтримувати у собі вогник радості, дар бачення приводів для неї. Іноді це неабияка наука.

Десятеро письменників та письменниць зі Львова, Харкова, Києва, Ужгорода, Сум, Луцька, Херсона, Рівного, Донецька та Криму мали чимало приводів для написання збірки “Здрастуй, смутку!”, а написали “Оду до радості”. У цій збірці — кілька відтінків радості. Яскрава, тиха, бурхлива, меланхолійна, неочікувана, прикликана, випадкова... І навіть сумна. Бо там, де радість — там і крихта суму. У стукоті залізничних коліс, у запаху трави, у миті порозуміння, у порусі надії... Тримаймося за радість і один за одного.

Галина ВДОВИЧЕНКО.