Поділитись


Жовтень

Листопад 2014

Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНд
272829303112
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Новини за 30.11.2014  Усі новини

Пара берців для бійця

Високий Замок
Галина ВДОВИЧЕНКО

От кажуть, волонтери вже не такі активні, як раніше. І люди, мовляв, помагають менше.

Можна запитати про це волонтерів, але краще — себе. Чи я особисто менше допомагаю, аніж дотепер? От і буде відповідь на запитання. Єдина правдива поміж усіх. Бо усе, що нині відбувається з нами та нашою країною, як ніколи залежить від кожного з нас.

Біля пам’ятника королю Данилу Галицькому у Львові і далі збирають допомогу для фронту тричі на тиждень — вівторок, четвер та суботу, з 17 до 19. І це лише одне з місць, куди можна прийти з грошима, теплими речами, домашніми закрутками, та хоч би й з десятьма гривнями та листівкою зі словами підтримки бійцю. Тут усі дрібні зусилля гуртуються в одне велике.

Поки я зі своїми товаришками (принесли гроші і теплі светри) розмовляли з волонтерками, до скриньки весь час підходили люди. Жінка з трьома дівчатами передали домашнє варення та пакуночки з енергетичними наборами (горішки, родзинки, курага.) та “сухим борщем” (висушені овочі для борщу). Чоловік розгорнув теплу куртку, показуючи, яка вона легка й зручна...


З чим люди прийшли того вечора “на збірку”, можна було згодом прочитати-побачити на сторінці “Допоможи фронту” у Фейсбуку.

У прозорій скриньці з благодійними пожертвами опинилося 5 755 гривень — на закупівлю зимової амуніції. Зібрали 24 светри, 15 шапок, 13 пар рукавиць, 7 курток і багато іншого одягу. З їжі — 32 енергетичні набори, 2 упаковки “сухий борщ”, 6 банок заправок для борщу, 14 - повидла, 8 - малини, калини, смородини... 62 батарейки, одна мобілка, багато іншого. Одна жінка віддала золотий медальйон, запропонувала продати його й купити щось потрібне для фронту. 


Коли стоїш “на збірці”, бачиш і тих, хто байдуже проходить мимо. Але твій вечір “роблять” інші, ті, що малими ділами змінюють хід історії. Вони діляться з воїнами-співвітчизниками необхідним, щоб ті на передовій почувалися тепліше та ситніше, щоб знали, що ми думаємо про них. Бо для кожного з нас
350 гривень сума не мала, але й не життєвовизначальна. А для хлопця, що ходить на передовій у перемотаних скотчем кросівках, — це пара берців...

Воєнний збір від кожного, хто працює, це дуже мало. Зазирніть у свої “розрахункові листки” (зарплатні стрічки) і дайте собі чесну відповідь, чи цієї підтримки достатньо. Якщо вже сам не можеш збирати допомогу, сортувати, пакувати і транспортувати необхідне на фронт, то допоможи по-іншому. Варіантів безліч. “Сухий борщ” може приготувати навіть людина з дуже скромним бюджетом. Була б потреба та бажання. Кожен може передати хоча б шкарпетки незнайомцю, що стоїть на посту або лягає спати у землянці, у той час, коли ти у теплому ліжку. Будь-яка допомога лягає на ту чашу терезів, що врешті-решт переважить шалені зусилля нападника. Головне — віддати цю допомогу у надійні руки. І відчути, що “співпричетність”, і “взаємна підтримка”,  - це слова, наповнені живим глибоким змістом. 

Джерело   www.wz.lviv.ua/blogs/vdovychenko/129476