Поділитись


Травень

Червень 2015

Липень
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293012345

Новини за 05.06.2015  Усі новини

Тут є і Париж, і Варшава...

Високий Замок
Галина ВДОВИЧЕНКО


Контрасти міста Вінниці

Малюнок вулиць подільського міста Вінниці нагадує гігантську рогачку. Дві основні магістралі розходяться від стовбура, між ними натягнута блакитна жилка Південного Бугу. Про цю аналогію почула від вінницького письменника Віктора Мельника на фестивалі Intermezzо. Учасники літературного фестивалю не раз ходили центральними вулицями міста та його малопомітними відгалуженнями. Вінничани називають частини свого міста географічними назвами, їхнє походження нерідко має випадковий характер. Колишнє кафе “Париж” перекинуло свою назву на увесь район. Тут можна почути: та це ж поруч, у “Парижі”! Є у Вінниці район, що його називають “Варшава”. А ще є Корея, Куба... Слов’янка...


Одна з центральних вулиць впирається у бетонну брилу. Далі — спуск крутими східцями до Південного Бугу. Це одна з найгарніших місцинок Єрусалимки, розтягнутої вздовж річки частини міста, що була до Другої світової війни густо заселена євреями... Теперішня вулиця 50-річчя Перемоги колись називалася Червоного козацтва. Перед тим — Ворошилова. А ще раніш була вулицею Троцького. Як вона називатиметься за кілька років?..

Є у місті й вулиця 40-річчя Перемоги. І 30-річчя Перемоги теж...

Деякі активні вінничани не мають терпцю, аби дочекатися на офіційні перейменування деяких вулиць. Скажімо, вулиці Козицького. На кількох будинках назва зафарбована білим, а поруч — саморобним трафаретом позначено: вул. Небесної Сотні.

Хто такий Козицький? І за що його погруддя на цій вулиці демонтували у  лютому 2014 року під час міського “антикомуністичного рейду”?

Був собі такий губревком (голова Подільського губернського революційного комітету) у перші роки радянської влади. Микола Козицький увійшов в історію краю ярим виконавцем політики “воєнного комунізму” та грабіжницької “продразверстки”. Селяни опиралися, створювали повстанські загони, а їх забивали залізним кулаком у світле майбутнє...

На початку осені 1920 року, коли українсько-польське союзницьке військо розпочало контрнаступ, Козицький разом з ревкомом евакуюється з Вінниці до Гайсина, але там не дають спокою повстанці отамана Ананія Волинця. Микола Козицький рушає до Харкова...

Письменник Юрій Горліс-Горський у своєму історико-документальному романі “Холодний Яр” описав загибель Козицького: потрапивши в засідку холодноярських повстанців, він покінчив життя самогубством...

Дружина ревкома похована у Вінниці. На її надгробку висічений напис: «Пусть памятником тебе будет Всемирный Октябрь»...

Перейменування, без сумніву, задоволення дороге. Та вінничани можуть вирішити це питання в ощадливий спосіб, просто змінивши наголос. Був кінотеатр з російською назвою “Родина” - став кінотеатром сімейного перегляду “Родина”.    

У книжковому дворику бібліотеки №1 шумно й весело — діти прийшли на “дитячу суботу”. У тригодинній програмі — розваги на усі смаки: і виступ клоуна, і читання нової книжки, і майстер-клас художниці. Діти витримали марафон й готові були бавитися ще. Над бібліотекою, варто лиш голову підвести, вивіска: “Бібліотека №1 ім. Н. К. Крупської”. Навпроти — пам’ятник Михайлу Коцюбинському, поруч — ресторан з гучною музикою, за рестораном — садиба письменника. Один з вінницьких контрастів... Місто живе наче у кількох часових “поясах” водночас.

Михайло Коцюбинський у Вінниці - постать сучасна. Усі знають, що він “земляк”. У трамваях звучить інформація про життя і творчість письменника. На зупинках, у скляних перегородках — тексти письменника, уривки з його творів. Поки стоїш — прочитаєш кілька абзаців відомого оповідання Intermezzo. Фестиваль оповідання організатори саме так і назвали. У Вінниці чимало місць, пов’язаних з відомими людьми, — письменником Коцюбинським, архітектором Артиновим, хірургом Пироговим... Додатковим бонусом є неспішний — як для приїжджого — плин міського життя. У нього ступаєш, наче з бурхливої течії у повільну воду. Вінниця переводить темп життя з “дуже швидко” на “неспішно”, вмикає режим  споглядання. Цьому сприяє стишений плин Південного Бугу.

Коли збиралася у Вінницю, від кількох людей почула: обов’язково подивись на танцюючий фонтан! Найбільший у світі річковий світло-музичний фонтан! Хто ж про нього не чув... Добра була ідея: люди збираються вечорами на набережній сім’ями, призначають там побачення. Дороговартісна платформа для водяного шоу  встановлена навпроти корпусу найвідомішої кондитерської фабрики України. Хоч як дивися на фонтан, назва залишатиметься у полі зору. Після появи чудо-фонтана потік туристів до Вінниці відчутно зріс, це відчули ресторатори, готельєри,  музейники...  

У Вінниці чисто. Не треба йти вулицею, затискаючи у руці обгортку від цукерки й роззираючись у пошуках смітника — їх тут доволі, вони ще й розмальовані квітами — їх здалеку видно. Це ще при Гройсманові почалося, пояснюють мені вінничани. Колишній міський голова вважав чистоту у місті одним з найважливіших показників рівня життя, як і освітлення вулиць, стан доріг та громадський транспорт. Мер міста головує у Верховній Раді - у місті і далі чисто, а вінничани хваляться швейцарськими трамваями.

Вінниця — місто президента, тут його тричі обирали нардепом, тут сконцентровані його активи. Як до нього ставляться земляки? Довіра до Порошенка стабільна, хоча ідеалізації його постаті немає. Такий висновок зробила, запитавши про це вінничан. До першої особи держави є певні претензії та запитання, але якби нині були вибори, то, кажуть,  більшість голосів знову віддали б «порошенківцям».

Вінницю побачила як місто контрастів. Тут книгарня Є не вміщає усіх бажаючих прийти на зустріч з письменниками, але у міському транспорті не побачила жодного пасажира з паперовою чи електронною книжкою. Тут у центрі, навпроти міськради, на куті відреставрованого готелю (колись “Савой”, тепер “Україна”) роздивилася дві меморіальні дошки. На одній написано: “У цьому будинку у 1919 році містився штаб першої української радянської дивізії якою командував Микола Олександрович Щорс”. А на іншій: “В цьому будинку в 1919 році тимчасово знаходився уряд Української Народної Республіки”...

Джерело  www.wz.lviv.ua/blogs/vdovychenko/131577
Коментарі 0   Сортувати:
    Дописати коментар
    Скасувати Ваше Ім`я:

    Ваш e-mail:

     :)  :(  ^_^  :\'(  :/  :o  :D  :p  ;)  :3  :*  &rt;:(  8)  8|  &rt:o  o.O  (^^^)  :v  -_-  O:)  3:)  :|]  <3  <(")
    smiles
    Повторіть код: Оновити код