Поділитись


Травень

Червень 2015

Липень
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293012345

Новини за 11.06.2015  Усі новини

Музи не мовчать

«Хрещатик»
Марія КАТАЄВА
Фото Олексія ІВАНОВА


Стали відомі переможці літературного конкурсу

Минулого тижня на сцені Національної опери пройшло урочисте нагородження лауреатів «Коронації слова» та «Гранд Коронації». З близько 6 тисяч рукописів преміями та спеціальними відзнаками було відзначено майже 70 авторів творів різних жанрів.


15-та церемонія була присвячена «Воскресінню розстріляного відродження», тож розпочав дійство перформанс з танцями та кінохронікою. Він переніс глядачів у 1930-ті, символічно показуючи репресії, що забрали життя багатьох українських діячів культури, зокрема й письменників. Зараз у літературі — знову відродження, впевнені організатори конкурсу й письменники.

Лауреатів «Коронації слова» визначали у восьми номінаціях — чотирьох дорослих і чотирьох дитячих. Першу премію у номінації «П’єси для дітей» здобула киянка Марина Смілянець. «Я займаюся в аматорському театрі для дітей «Добрий день», який після випуску створили студенти з Карпенка-Карого. Коли виникло питання, що ставити, не могли знайти сучасної драматургії з актуальними темами,— поділилася авторка з «Хрещатиком».— П’єса про те, що потрібно не боятися мріяти, а боротися за своє щастя, вільно виражати свої думки і емоції». Кращий кіносценарій для дітей — «Вчорашній день» — написала Ольга Тарасова з Харківської області, а лауреатом І премії «Пісенна лірика для дітей» за твір «На старому горищі» став Володимир Шинкарук. Відомий поет і композитор в грудні 2014 року пішов з життя і нагороду зі сльозами на очах приймала його донька, cпівачка, заслужена артистка України Ірина Шинкарук. Кращим прозовим твором для дітей визнана підліткова повість «Комп і компанія» Анни Коршунової з міста Суми. «Я почала писати для своїх дітей, бо була проблема з вибором якісної української літератури. Твори їм та їхнім друзям сподобалися, маю вже кілька виданих книжок,— згадує письменниця, яка сьогодні працює з дітьми, викладаючи журналістику в місцевій гімназії.— Дитяча література особлива, треба враховувати вікові вимоги, як читачі її сприйматимуть. Кожного року разом з дітьми буваю у бабусі на Полтавщині, в селі біля річки. І у моїх дітей проходить чудове насичене літо без комп’ютерів та Інтернету. В книзі хотіла передати саме це. Йдеться про типового міського хлопчика, який захоплюється комп’ютерами та вперше в житті несподівано потрапляє в село. Там він знаходить друзів, розуміє, що реальний світ кращий за віртуальний. До повісті увійшло багато особистих моментів, які я спостерігала у власних дітей».

Що стосується «дорослих» відзнак, то І премію у номінації «Пісенна лірика» здобув львівський прозаїк, поет і драматург Богдан Стельмах, пісні на слова якого створював легендарний Володимир Івасюк. «На конкурс надіслав вісім текстів, вони про Майдан, Небесну Сотню, АТО, війну, любов, чекання і смерть»,— зазначив пан Стельмах. У номінації «П’єси» відзначили Богдану Олександровську з міста Суми за п’єсу «Із Тарасом — через морок». Два попередні твори Людмили Говійни, що пише під літературним псевдонімом, вже йдуть на сцені Сумського театру драми та музичної комедії імені Щепкіна — це «Остання сповідь» за п’єсою «Тавро зла» та «Поки живий, іди», присвячена Платонові Вороньку. «Із Тарасом — через морок» присвячена Тимофію Тихоновичу Назаренку, голові колгоспу села Бистрик Кролевецького району. Під час Голодомору він врятував село від вимирання. Також п’єса присвячена і моєму дідусеві, Івану Олексійовичу Загородньому, історику-краєзнавцю, який дружив з Назаренком і розповів мені цю історію,— зауважила Людмила Говійна.— Тимофій Тихонович домігся, щоб колгосп назвали на честь Шевченка, а також мав унікальний портрет Шевченка, написаний поверх ікони Матері Божої, який потім кудись зник. Цю п’єсу планує поставити Конотопський самодіяльний народний театр». Кращим кіносценарієм був визнаний «Будинок «Слово» киян Любові Якимчук та Тараса Томенка, який, до речі, також виграв в конкурсі Держкіно. «Все почалося з року Семенка, мого улюбленого поета, який я влаштувала 2011,— пригадує Любов Якимчук.— Тарас прочитав мою статтю, дізнався про акції й знайшов мене, запропонувавши написати сценарій. Ми обрали найяскравіший момент 1930-х років. В харківському Будинку слова поселили письменників, за якими стежили і поступово знищували. Цей період історії погано досліджений, тож зверталися до першоджерел — архівів, спогадів, оригінальних публікацій та журналів. Головним героєм є Микола Хвильовий, фігурують також Володимир Сосюра, маловідома еротична поетка Раїса Троянкер, Михайль Семенко, Остап Вишня, Майк Йогансен». Кращим романом-2015 став «Вересові меди» Надії Гуменюк з міста Луцьк. «Головні герої — уродженець Полтавщини Микола Певний і його дружина Ніна,— розповідає лауреатка.— Приїхавши до Луцька, вони створили перший на Волині український театр. Радянська влада його розформувала. Миколу розстріляли 1940-го, а Ніну відправили у Сибір».
«Гранд-Коронація»: війна й окупація
Раз на п’ять років проходить і конкурс «Гранд-Коронація», участь у якому беруть автори, які вже отримували перші премії на «Коронації слова». Цьогоріч корони та грошові винагороди дісталися чотирьом лауреатам. В номінації «Гранд пісенна лірика» перемогла Оксана Шеренгова з Корсунь-Шевченківського з поезією «Щоб ми жили». У номінації «Гранд кіносценарії» відзначили Юлію Бондарюк з Чернівців за сценарій «У зоні недосяжності», а в «Гранд п’єси» — киянина Сергія Васильєва за «Крим». За словами автора, в п’єсі йдеться про кримський театр в умовах російської окупації, від якої страждають кримські татари, учасники трупи. «Гранд романом» став «Маріупольський процес» Галини Вдовиченко зі Львова. «Події відбуваються під Маріуполем, де українська армія стримує навалу,— розповідає авторка.— В одному з сіл зустрічаються дівчина, яка називає себе сепаратисткою, і хлопець зі Львова, якого вона називає укром. Я показую стосунки між ними, з чого все починається і чим завершується. З іншого боку, друг хлопця збирає докази причетності Росії до того, що відбувається. Він вважає, що цього міжнародного агресора судитимуть саме в Маріуполі, місті-форпості. Взагалі ми живемо всередині дуже важливого історичного процесу, важливо вийти з нього та всіх випробувань, не втративши своє людське обличчя. Поштовхом до роману стало випадково почуте інтерв’ю хлопця із зони АТО: у нього загинув товариш, який зустрічався з місцевою дівчиною, вона завагітніла і батьки хлопця хотіли перевезти її до себе, на Західну Україну. Я подумала, що це не поодинокий випадок, це молоді люди, хлопці і дівчата, певно, між ними виникають симпатії. В процесі роботи багато спілкувалася з військовими в госпіталі у Львові, волонтерами. Цей роман мене захопив і не відпускав — писала півроку щодня, не відволікаючись ні на що інше»

Джерело  kreschatic.kiev.ua/ua/4661/art/1433964883.html
Коментарі 177   Сортувати:
Дописати коментар
Скасувати Ваше Ім`я:

Ваш e-mail:

 :)  :(  ^_^  :\'(  :/  :o  :D  :p  ;)  :3  :*  &rt;:(  8)  8|  &rt:o  o.O  (^^^)  :v  -_-  O:)  3:)  :|]  <3  <(")
smiles
Повторіть код: Оновити код