Поділитись


Жовтень

Листопад 2015

Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНд
2627282930311
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30123456

Новини за 09.11.2015  Усі новини

У чому сила, Надю?

Високий Замок
Галина ВДОВИЧЕНКО

Враження від книжки Надії Савченко.

 Віра Савченко презентує книжку сестри «Сильне ім’я Надія»

Цю книжку можна було б назвати щоденником, але це швидше за все — лист, звернення до співвітчизників, написане немов найближчому другові. З відкритою душею та безумовною щирістю. Здатність Наді говорити правду, нерідко дуже незручну, шокуючу, не обминаючи й себе, — ось на що читач неодмінно зверне увагу. Такі книжки стають документами епохи. Можна зі скрипом сприймати особливості авторського стилю (ет, там же ненормативна лексика!), проте накал відвертості розтопить будь-яку упередженість. Надія Савченко розповідає, не намагаючись нічого прикрасити. Про порядки в армії, що поступово сходила на пси, про Майдан — події на Грушевського та на Інститутській, про війну. Про те, що армія, яка “заробляє великі гроші на миротворчих місіях, вже мала б переозброїтися і одягнутися в усе нове, а вона натомість голою сракою світить”. “Наші вояки й надалі виконують миротворчі місії в Африці і ще багато де. Навіть не знаю, кому тепер і задати питання: якого чорта?! Наші вояки туди тікають від свого прямого обов’язку захищати свій народ! Заробляти бабло в кишені собі і корупційним генералам і чиновникам! Тоді як народ мобілізують!!! Кому це питання поставити? Кому? Та ж собі вже, напевне! Як члену Комісії з безпеки України і народному депутату! От тільки вирвуся з в’язниці!”…

Як захоплюючий роман читається про те, як дівчина чотири роки добивалася можливості вступати до Харківського університету Повітряних сил на льотний факультет, про роки навчання і служби, про “три категорії жінок в армії”, службу в Іраку і в Бродах (далеко не рожеві спогади залишилися від бродівського періоду життя)… Про те, чому вона “заноза в дупі”, бо “все начальство від мене так здихатися хоче… Напевне, тому що не мовчу і не корюся… В кожній новій військовій частині моє рвіння, бажання і наполегливість служити сприймаються командирами зі словами: “Та мені б роту таких Надюх! Я б батальйон замінив!!!”, а закінчуються криками і мольбами тих же командирів: “Заберіть її! Вона непередбачувана!”.

За Надею шлейфом тягнуться легенди, вона сама про усе нам розповіла, сама узялася розвіювати міфи: де правда, а де брехня.

Виписаний власний досвід у контексті сучасної історії сприймається як найсильніший літературний твір. Це дар — вміти говорити з кожним читачем, наче з близькою людиною. Без дипломатичних недомовок та вивертів Надя розповідає про себе, армію, полон, тюрму… Ні, розуміє читач, поглинаючи сторінку за сторінкою, таку людину не зламати. Вона з тих, яких можна вбити, але зламати — ні. Надя-войовниця усвідомлює, який у неї шлях, вона не вступиться.

Свого часу батьки назвали двох сестер Вірою і Надією. Їхні стосунки — це окрема “пісня”. “У чому сила, сестро?” одній у другої запитувати не доводиться. Не лише у правді, а й у глибинному родинному та духовному зв’язку між ними. Віра була з Надією і того дня, 17 червня 2014 року, коли сестра потрапила у полон. Так сталося, довго розповідати, краще почитати. Визначальний момент: Надя мала можливість першою вистрілити у противника, це був “хлопчисько років двадцяти” з автоматом на запобіжнику. “Перша думка була така: чи вартий мій полон його життя? Думка друга: метрів за 400 позаду поранені. Відійти далеко не встигли…”. За кілька сторінок авторка підсумувала: “Чому попалась? — Тому що дурепа необачна. І тому що вирішила: мій полон не вартий життя людини”.

У війні врешті-решт перемагають ті, для кого людське життя — найдорожча цінність. Таку думку навіює книжка Наді Савченко, хоч як би цей висновок не видавався сумнівним. А про сестру Надя пише зокрема й таке: “У мене найкраща в світі сестра! Якби такі служили в українській армії, наша армія була б непереможна!!! Віра і досі не припинила боротися за моє визволення. Вона робить все можливе і неможливе! Перевертає світ, щоб вирвати мене із полону “тюрми народів” під назвою Росія!”.

Днями Віра презентувала у Маріуполі книжку Наді. Прийде час — авторка це робитиме сама. Швидше б тільки їй опинитися на волі. Роботи попереду багато, вона сама про це пише у вступі до книжки.

Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/blogs/148158-u-chomu-syla-nadiu

Коментарі 0   Сортувати:
    Дописати коментар
    Скасувати Ваше Ім`я:

    Ваш e-mail:

     :)  :(  ^_^  :\'(  :/  :o  :D  :p  ;)  :3  :*  &rt;:(  8)  8|  &rt:o  o.O  (^^^)  :v  -_-  O:)  3:)  :|]  <3  <(")
    smiles
    Повторіть код: Оновити код