Поділитись


Жовтень

Листопад 2015

Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНд
2627282930311
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30123456

Новини за 20.11.2015  Усі новини

Галина Вдовиченко: у кожному з 36 і 6-ти котів є щось від мене

Про цю книгу та про те, як прищепити дитині любов до читання авторка розповіла ВВС Україна.

Галина Вдовиченко: Ця книжка про те, як галаслива компанія безпритульних котів потрапляє у помешкання до людей, які ніколи не тримали вдома домашніх тварин, і уся ця велика спільнота вчиться жити разом так, щоб ніхто не почував себе скривдженим і щоби кожному було добре. Таке можливе, коли кожен думає не лише про себе, але й про іншого.

BBC Україна: Яке місце, на Вашу думку, в житті дитини і взагалі людини займає тварина?

Г.В.: Дуже важливе. Нормальні умови – це коли діти ростуть разом з котами-собаками, піклуються про рибок-хом’ячків, годують взимку пташок, підгодовують підбалконних котів… Для дитини найбільшим враженням літа може стати кілька хвилин, коли вона притискала до себе маленьке козеня або тримала на долоні курчатко.

BBC Україна: Чи наважились би Ви надати притулок такій неймовірній кількості хвостатих безхатьків?

Г.В.: Не знаю, на що я була б здатна у такій екстремальній ситуації. Принаймні у дитинстві щось подібне траплялося, хоча й не у такій кількості. Та віднедавна у мене в квартирі живе пес, який вартує сорока двох котів.

Чорний лабрадор Карат, йому вже півроку, і кожного разу, коли я приходжу з роботи, на мене чекає шокуюча картина. Подерта на клаптики диванна подушка, скажімо. Він з'їв кілька пар взуття, погриз ніжку столу, бильце крісла, підставку до взуття… Він має псячо-дитячі іграшки, але вони його не цікавлять, а цікавить усе людське.

Вчуся поруч із ним деяких хитрощів, щоб зберегти квартиру від повної руйнації. Він спонукає мене шукати несподівані вирішення проблеми. Це окрема історія.

Але від нього й багато радості – він прибігає вранці й будить мене, дихаючи у вухо, кидається назустріч вечорами так, наче ми не бачилися тиждень, ходить за мною шнурком і лежить в ногах, коли пишу. Почуваю себе наразі його персональним обслуговуючим персоналом, але ніколи від нього не відмовилася б, нікому б його не віддала. Подорослішає – порозумнішає.

BBC Україна: Чи був у Вас в житті випадок, коли Ви недобре вчинили по відношенню до тварини і потім шкодували про це?

Г.В.: Одразу нічого не спадає на думку. Іноді думаю, що мій пес, якого ніколи не забуду, білий північний шпіц Умич, надзвичайний собака, міг би прожити довше, якби ми вчасно помітили його хворобу...

BBC Україна: Чи є у Ваших героїв реальні прототипи?

Г.В.: Прототипи котів – це люди, певні типажі людей. Балакучий Коментатор є у кожному класі, у кожному дорослому колективі.

Розважливий Бубуляк, який спочатку добре подумає, а лише тоді скаже щось розумне.

Постійно голодний, неперебірливий у їжі ненажера Хавчик, худий, як велосипед.

Тихий, непомітний, до пори до часу "ніякий" Сірий, що раптом ошелешує усіх прихованим талантом.

Вразливий Беркиць. Недовірливий песиміст Ковбасюк з його примовкою "Ніц з того не буде!". Невтомна активістка-організаторка Пушинка. Друзі-антагоністи Голота з Кутузовим.

Ці типажі – серед нас. Я й сама іноді почуваюся балуваною Баронесою, але частіше - трудоголічкою Хвостулею. У кожному з 36 та 6-ти котів є щось від мене. І в пані Креповій теж.

BBC Україна: Чи маєте Ви дитячі слабкості? Морозиво, шоколад...?

Г.В.: Не люблю ані морозива, ні шоколаду. Маю інші дитячі слабкості та звички.

Люблю з дітьми будувати "хатки" й "печери" у кімнаті та намети у саду, гратися у схованки, у перевдягання, ставити маленькі вистави, вигадувати історії у грі "віриш-не віриш".

Бережу свої улюблені дитячі іграшки, вони живуть на дачі. Моєму плюшевому ведмедику цього літа святкували ювілей, одне діло запрошувати на свій день народження, інше – на ювілей своєї дитячої іграшки, яка усього на кілька років молодша за тебе.

BBC Україна: Яким Ви уявляєте собі Вашого читача?

Г.В.: Та я його не уявляю, я його бачу на зустрічах у бібліотеках, у школах. Ці діти, читаючи чи слухаючи, одразу уявляють собі кожного героя й усіх разом. І як кожен з них танцює, бо це ж коти-танцюристи, і як вони усі разом танцюють - сім рядів по шість котів!

Особливі читачі – перші, видавець та художник – Мар’яна Савка і Наталка Гайда. Вони теж одразу "побачили". Пощастило мені з компанією. А Наталка ще й має Лисого Кота, такого як моя Баронеса…

Читачі пишуть листи. У Facebook через акаунт своєї мами написала 9-річна Юстинка, що їй дуже сумно, бо книжка про котів швидко закінчилась. І вона просить негайно, тобто коли мені буде зручно, написати продовження.

І розповідає, як вона знайшла на вулиці кота Ковбасюка. А на татів день народження вони знайшли песика, схожого на тата. І теж узяли його до себе.

Мої читачі беруть з вулиці безпритульних собак та котів і батьки їм дозволяють.

А про найнесподіванішого читача мені написала його дружина, теж у приват на Facebook. Починали читати "36 і 6 котів" із донькою, а потім до них долучився тато, який читає тільки технічну літературу з програмування. Тато був у захваті від котів.

BBC Україна: Як привчити дитину до читання?

Г.В.: Читати їй. Читати одночасно з нею, наввипередки ("Ти на якій сторінці? Ех, я відстаю…"). І бавитися у події з книжки, розігрувати сценки, тягнути звідти у життя слівця, вислови та імена і назви, бавитися у слова, помічати в житті тих героїв із книжки — як та дівчинка, що підібрала з вулиці Ковбасюка, бо "впізнала" у безпритульному котові Ковбасюка з книжки.

Є ж такі оселі, де немає книжок. Як там дітям полюбити читати? Зовсім інша річ, коли діти бачать батьків із книжкою в руках. Цей приклад працює, хоча, відверто кажучи, й не завжди.

BBC Україна: На дитячих книжках закладається майбутня система цінностей людини. Чого не може бути в дитячій книжці? Де межі?

Г.В.: Не може бути зверхності людини до людини, та й людини до тварини теж. Як у відомій біблійній мудрості: "Нема над твариною вищости людям". Не може бути у дитячій книжці підтримки насилля та жорстокості.

BBC Україна: Яких авторів Ви самі читали в дитинстві?

Г.В.: Якщо йдеться про молодший шкільний вік, то це були народні казки народів світу, а також Андерсен, Астрід Ліндгрен, Льюїс Керрол, Віктор Драгунський. А також Наталя Забіла, Всеволод Нестайко, Кіплінг, Даніель Дефо, Стівенсон, Екзюпері. Чимало тих книжок і далі зі мною.

Джерело:   www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2015/11/151111_book_2015_interview_vdovychenko_ozh

Коментарі 1   Сортувати:
Дописати коментар
Скасувати Ваше Ім`я:

Ваш e-mail:

 :)  :(  ^_^  :\'(  :/  :o  :D  :p  ;)  :3  :*  &rt;:(  8)  8|  &rt:o  o.O  (^^^)  :v  -_-  O:)  3:)  :|]  <3  <(")
smiles
Повторіть код: Оновити код