Поділитись


Липень

Серпень 2016

Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930311234

Новини за 07.08.2016  Усі новини

Скажу за Одесу

Галина ВДОВИЧЕНКО

 Скажу за Одесу. За фестиваль «Зелена хвиля». Діти-читачі розчулюють. Розумні, дотепні, як щось скажуть – хоч записуй. Місто платанів і катальп (Катя Міхаліцина навчила розрізняти ці дерева). Місто котів та котолюбів. Коти лежать на тротуарі Малої Арнаутської як священні корови, їх усі обережно обминають. Котячих книжок на стенді ВСЛ забракло. На показовому сеансі книжкового прокидання-засинання в Міському саду запитала: діти, в кого є проблеми зі сном? Які там жарти, виявилось – в усіх. Хтось не може заснути, бо коли не хочеш, то треба, а коли вже не треба, то спиться. «У нас безсоніє», - зробив висновок хлопчик Вовка. Вчилися з цим боротися.
Вихід на пляжі Ланжерона безкоштовні, з теплого моря хоч не виходь, на вулицях одесити показують, як правильно пройти куди треба так, що варто знімати на відео.
Зою Казанжи люблю тепер ще більше. Після поетичного вечора Мар’яни Савки та Катерини Міхаліциної запросила до себе навалу львів’ян, влаштувала свято у своєму затишному домі, навчила тих, хто не вмів, їсти раків. На вечорі Бориса Херсонського побачились з Володимиром Рутківським, було це у книгарні-кав’ярні невтомної Галини Дольник («Це місце – генеральне консульство Львова в Одессі», - сказав Борис Григорович). Було комфортно в цій поїздці разом з Мар’яною, Миколою та Северинком, а також з Оксаною, Катею, Наталкою і Лільчиком, а також з Юлечкою та Назаром. Траплялися нам дуже одеські зустрічі, діалоги та реакції, про які згадується з усмішкою. А з шокових випадків – викрадення рюкзака Наталки Гайди у Міському саду. Від вигуку Гайди під час автограф-сесії: «А де рюкзак?!» - і до моменту, коли через три години чекання у Приморському відділку поліції, витягли нарешті Наталку звідти. З довідкою про втрату документів та іншого. За секунду після того, як її вже було почали оформляти понятою (свідком при вилученні речових доказів) - геть в іншому злочині. І тієї ж ночі два хлопці-хіпстери принесли їй в готель паспорт, ключі та банкові картки – знайшли пакунок на Дерибасівській… Це все - окрема історія, сповнена несподіванок та відкриттів, сліз і сміху, нових знайомств, втрати віри і віднайдення віри, а рюкзак та робочі інструменти Гайдочки шкода все одно.
І насамкінець - про руйнування стереотипів. Коли ми бігли ввечері на поїзд, спізнюючись, то перед поворотом на вокзал направо - зупинились, чекаючи на тих, хто купував воду. За Катю я спокійна, сказала я, вона не схибить. А от Гайдочку треба дочекатися, бо вона сто відсотків не туди поверне. Одна з нас вже на добрій відстані, далеко праворуч, виразно показувала на годинник, коли дівчата нас наздогнали. І ніхто, ніхто, крім Гайди, не відчув небезпеки моменту. «А чого ви туди повернули? – здивувалась вона. – Нам у протилежний бік». Ми роззирнулися, втупились у мапу вулиць на айфоні - нам справді було у протилежний бік. Наліво. Таки да. І ми встигли. Завдяки Гайді.
Шкода, що в Одесі телефони сідали частіше, ніж зазвичай - тому на фото залишилися далеко не всі.




Коментарі 5   Сортувати:
Дописати коментар
Скасувати Ваше Ім`я:

Ваш e-mail:

 :)  :(  ^_^  :\'(  :/  :o  :D  :p  ;)  :3  :*  &rt;:(  8)  8|  &rt:o  o.O  (^^^)  :v  -_-  O:)  3:)  :|]  <3  <(")
smiles
Повторіть код: Оновити код