Поділитись


Березень

Квітень 2018

Травень
ПнВтСрЧтПтСбНд
2627282930311
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30123456

Новини за 15.04.2018  Усі новини

Книжкова Толока, вперше в Маріуполі

 Скажу «за Маріуполь»: ми самі (організатори, маріупольці, автори книжок, видавці, книгорозповсюджувачі, активісти – усі-усі, хто брав участь у Маріупольська книжкова толока) ще повністю не усвідомлюємо, що відбулося у місті на березі Азовського моря в минулі вихідні. Це початок дуже важливих зрушень, дуже вдалий початок. Здавалося б – один відсоток жителів міста побували в СК «Іллічівець» - хіба це багато? Достатньо для початку. Далі буде.
Найважливіше, що я чула від людей, які підходили: дякуємо вам. За що? – Бо відчули себе часткою цілого. Ми вам вдячні за підтримку, за те, що приїхали, і ми сьогодні не відчуваємо себе відірваними від усіх. Два моменти просили мене згадувати, коли говоритиму про Маріуполь. Перший: у такому великому місті немає жодної повноцінного книгарні вже багато років. Більшість проблем так чи інакше пов’язані з цією особливістю міста: нема де купити книжки, немає вибору, нема асортименту, відтак нема й масового читача. На стенді Клубу сімейного дозвілля на Маріупольській толоці не було жодного «Маріупольського процесу», хоча роман десь є, на якихось складах (судячи зі звітів видавництва авторові). Мене запитували потенційні читачі, де можна книжку придбати, вони про неї чули, і були впевнені, що тут зможуть купити, бо в місті нема де.
Друге, про що просили говорити маріупольці усюди де матиму можливість: сполучення між Маріуполем та іншими містами України, віддаленими і не дуже. Нам, щоб дістатися одне одного, треба добряче помучитись. Поїзд Маріуполь-Львів суне залізницею два дні: вранці одного дня треба вибратися з гостей (або з дому), щоб ввечері наступного дня приїхати додому ( або в гості). Нормально? Нехай усі сидять на своїх місцях, «нєфіг шастать» – це так виглядає.
Повертаюсь із враженнями, які можливо отримати лише у безпосередньому спілкуванні. Діти з села, що називається Малоянисоль, не змогли приїхати на МКТ, бо зустріч була призначена на 16-ту годину, а дітей з прифронтових районів (це зокрема Нікольський, колись Володарський, район) не можна організовано перевозити після 16-ї години. Дізналася про це постфактум, але наразі ми підтримуватимемо знайомство на відстані - і з малоянисольським клубом любителів поезії «Алий парус» і з дитячим клубом «Дивосвіт» при Нікольському краєзнавчому музеї. А далі буде видно, початок є. Принаймні я вже добре знаю, що це за село – читала передані мені книжки всю дорогу до Львова у поїзді. Саме у Малоянисолі Нікольського району у 1937 році заарештували 109 жителів, і розстріляли з них 108-х. Це тільки янисольців! «Органами НКВД вскрыта и ликвидируется широкая сеть греческих националистических шпионско-диверсионных, повстанческих организаций, конечной целью которых является ликвидация советской власти (…), отторжение этих территорий и создание на них буржуазного государства фашистского типа» (!!!). Удар був спрямований на греків Приазов’я, серед страчених були журналісти і письменники. Зокрема Георгій Костоправ, Василь Галла, Даниїл Теленчі та інші, вони писали румейською, тобто новогрецькою мовою, а також українською, російською, перекладали Шевченка, Пушкіна, Тичину, Сосюру… Усі реабілітовані 1960 року за відсутністю складу злочину. Мабуть, ці сторінки історії залишаються невідомими тим маріупольцям, які дивуються для чого було перейменовувати Володарське на Нікольське. А це було повернення селищу його історичної назви. Від 1924 року по 2016-й Нікольське називалося на честь більшовика, що мав псевдо Володарський. Книжки заповнюють білі плями історії, дають можливість дізнатися про існування огрому сучасної української літератури для дітей та дорослих - усіх жанрів та усіх напрямків. Були б ті книжки тільки ближче.
З подякою до усієї команди організаторів Маріупольської Книжкової Толоки, до Олени Заставної,  Марії Велько, до кожного волонтера і кожного, хто відчував потребу прийти й подивитися-послухати – що воно таке Книжкова Толока.