Поділитись


Листопад

Грудень 2018

Січень
ПнВтСрЧтПтСбНд
262728293012
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31123456

Самбір, усі свої

Наступна зустріч – зі студентами та викладачами Самбірської філії Дрогобицького педагогічного університету та Самбірського педагогічного коледжу. До нас приєднується Ярослава Бакалець, рідна тітка (у нас на Львівщині кажуть тета, або цьоця) Ярослава Яріша.

Вони разом написали роман-переможець конкурсу «Коронація слова-2010» – «Із сьомого дна». А я того року була у складі журі – як переможець «Коронації-2009» за роман «Тамдевін» (відправляла його на конкурс під назвою «Замок Гербуртів»). Події мого роману відбуваються на теренах Старосамбірщини, на українсько-польському прикордонні. Місця, описані у романі, добре знайомі самбірчанам.
Пам’ятаю, як на церемонії нагородження «Коронації слова-2010» у Києві усі чекали оголошення прізвища переможця (до того моменту справжнє ім’я автора зберігається у таємниці) і я, почувши його, відправила есемеску у редакцію – щоб воно потрапило на сторінки свіжого номеру газети. Я тоді ще додала те, що почула зі сцени – «село Ралівка, Львівщина»).
 
… Я читаю вголос уривок – той кавалок, де художниця із Санкт-Петербурга Анна, щойно від’їхавши від «вілли Анни» у Старій Солі, зупиняється на дорозі, проминувши вказівник «Муроване» - там, де перед очима раптово постають на обрії дві однакові гори, схожі на жіночі груди… На одній з них - замок Гербуртів, де живе своїм життям вовча зграя, ватажком якої є науковець-дослідник Юрій…
Дехто у залі – бачу – раз у раз хитає головами: знаємо ту місцевість…
А Ярослав та пані Ярослава тут свої і поготів – обидва з села Ралівка, що під Самбором. На цю зустріч прийшла родина Ярослава – його мама, дружина Галя, син та донька… А пані Ярослава вже давно живе у Києві, але часто навідується до рідної Ралівки, зупиняється у старій батьківській хаті, порається на городику…
 
Один з сюрпризів того дня: серед тих, хто прийшов на цю зустріч, бачу Юрія Леськіва - пластуна, відомого мені «брата по вовках», стежового «сіроманців». У моєму кабінеті в редакції газети «Високий Замок» висить на стіні фотографія вовка, яку Юрій подарував мені на презентації роману «Тамдевін» у замку Гербуртів у вересні 2009 року. Чудове свято тоді влаштувала місцева влада, украй здивувши моїх колег з різних куточків України. А тепер, виявляється, Юрій є заступником мера Самбора. Культурі та книжкам, каже, вони приділятимуть особливу увагу.

На фото Оксани Прохорець:
- зустріч зі студентами та викладачами у Самборі.
- викладач Марія Михайлівна Фляк.
- серед слухачів у залі - мама Ярослава Яріша, його дружина та діти.
- Юрій Леськів.
- Встигли ще на кілька хвилин піднятися на ратушу. Цій будівлі вже майже три з половиною сотні років (якщо рахувати від останньої добудови). Нагорі – міський годинник, «серце» якого нам вдалося побачити.
 
Цікаво, що у ратуші свого часу було й місце урядування… міського ката. Він же виконував також функції аптекаря і лікаря - продавав зілля і мазі, а серед них - засушені корені рослини мандрагори, що її викопував опівночі під шибеницею…