Поділитись


Маслітне асорті

Автор рецензії: Наталя Котенко (джерело: Літакцент)
(уривок з огляду)

Суперпропозиція для шанувальниць love stories – «Бора» Галини Вдовиченко (один із п’яти фіналістів премії «Книга року ВВС–2011»). Позаяк коханню кожен вік підвладний, а мріям про нього – тим паче, «Бора» – однаковою мірою приваблива казка для дівчаток і дорослих тітоньок. Книжку спокійно можна використовувати з бібліотерапевтичною метою для різновікових груп пацієнток. Це – роман про жіноче щастя, в якому начисто відсутні антагоністи (ну не вважати ж ними трьох бандюків, які на кількох сторінках намагаються залякати героїню, а потім кидаються навтьоки від увімкненої бензопилки?), конфлікти вичерпано і проблеми вирішено.

Безконфліктність, утім, не стає на заваді розгортанню подій: рушійною силою сюжету є таємниця. Загадковий благодійник дарує звичайній редакторці звичайного видавництва розкішний будинок, що стає «Ноєвим ковчегом» (метафора не моя – © Г. Вдовиченко) для кількох незнайомих людей. До будинку прибивається мужній красень Гордій (дереворіз-кривоніс, колишній харизматичний рок-музикант гурту «Бубуйки», успішний PR-менеджер і алкоголік-епілептик на додачу), який вносить сум’яття в душі трьох мешканок дому, але серце якого, певна річ, належить лише одній. За законом архаїчного мотиву впізнавання нареченого, головна героїня врешті-решт з’ясовує, що благодійник і дереворіз – одна особа. І хоча фінал романсу відкритий: Він утікає від Неї зі Львова на велосипеді на острів Бора-Бора, проте гостро відчувається невідворотність happy end-у, хай навіть поза текстом, обмеженим палітурками. Бо ж коли навіть собаці Альмі (див. останні рядки книжки) зрозуміло, що закохані обов’язково зустрінуться, то що вже казати про читача. Everything is illuminated.

Коли «вживатимете» цей роман, можливо, у вас виникне відчуття, що письменниця сумнівається у ваших розумових здібностях, — наприклад, коли пояснює і без того прозорі імена-налички: Гордій – бо зав’язує Гордієві вузли, Бора – бо борець «по життю». Не переймайтеся! Насправді авторка чудово знається на маслітній кухні. Не дивуйтеся також, що текст щедро приправлено безсумнівними істинами з галузі популярної психології, як-от: «неможливість збігів у симпатії до чоловіків – основа жіночої дружби». Певним інтелектуальним викликом, який, проте, легко долається ресурсами Вікіпедії, є історія про художника-примітивіста Никифора Дровняка: читач, вочевидь, замислиться, що в цій розповіді – історична правда, а що — художня вигадка. Однак зайвий раз напружуватися не варто. Купуючи цей поліграфічний шедевр, просто пам’ятайте: на вас чекає приємне читання, розслабтесь, авторка зробить усе за вас, отримуйте задоволення (про насолоду змовчу).